Les Jours De Joie - Julien Clerc

J’ai bâti tant de châteaux

De pierre, de sable et de roseaux

Puis j’ai vu leurs murs couler

En un jour ou en une année

J’ai laissé passer les fêtes

Comme un ami qu’on voit partir

A courir après des miettes

Et pour vivre et pour m'étourdir

Les jours de joie

Laisse-les vivre

Les souvenirs, laisse les courir

Quand ils sont là

Laisse-toi vivre

Laisse-toi vivre

Les jours de joie

Laisse-les rire

Les souvenirs

Laisse les mourir

Ne t’en fais pas

Laisse-les rire

J’aimerais trop peu ou trop

Parfois trop tard, parfois trop tôt

En passant, sans dire un mot

Des grands rires aux grands sanglots

Et, crois-moi, si le temps passe

Laisse-le partir où il veut

Ce qu’il écrit, tu l’effaces

Et tu gardes ce que tu veux

Я побудував так багато замків

Камінь, пісок і очерет

Потім я побачив, як тонуть їхні стіни

Через день чи рік

Я скучив за канікулами

Як друга бачили, що йде

Погоня за крихтами

І жити і приголомшувати мене

Дні радості

нехай живуть

Спогади нехай бігають

коли вони там

дай собі жити

дай собі жити

Дні радості

нехай сміються

Спогади

нехай помирають

Не хвилюйся

нехай сміються

Я хотів би занадто мало або занадто багато

Іноді занадто пізно, іноді занадто рано

Проходячи повз, не кажучи ні слова

Від гучного сміху до великих ридань

І, повірте, якщо час мине

Нехай йде, куди хоче

Те, що він пише, ви стираєте

А ти тримай те, що хочеш