Les amoureux - Julien Clerc

Mais d’où viennent les gens tristes

Qui leur a dit un jour qu’on peut

Vivre sans rêver?

Et d’où viennent les gens seuls, qui leur a joué

Ce tour, qui les a oubliés?

Et d’où viennent les gens frêles

À la merci d’un rien, d’un regard, d’un péché

Les inquiets, les fragiles, les bergers sans étoile

D’où viennent les naufragés?

Mais d’où viennent les gens sages

Qui attendent leur tour comme des

Enfants chéris

Et d’où viennent les gens simples

Qui se réjouissent d’un ciel, d’un repas

D’un bon lit

Et d’où viennent les gens drôles

Qui nous rendent nos ailes, qui touchent

Au paradis

Les clowns, les ménestrels, les charlots éternels

D’où viennent les éblouis?

Et puis d’où viennent les amoureux

Les enlacés, les bienheureux

Ceux qui connaissent une autre main

Comme deux poussières d’un même chemin

Parfois c’est nous, les amoureux

Les étourdis, les douloureux

Les enchaînés, sans d’autre lieu

Comme brisés les yeux dans les yeux

Mais d’où viennent les gens forts

Qui leur a dit un jour qu’on ne pleure pas

En chemin

Et d’où viennent les gens doux

Ceux qui n’aiment que nous, ceux

Qui tissent nos liens

Et d’où viennent les gens sombres

Les voleurs, les vautours, les maudits, les vauriens

Et d’où viennent les gens clairs

Les poètes éphémères

D’où viennent les anges gardiens?

Et puis d’où viennent les amoureux

Les enlacés, les bienheureux

Ceux qui connaissent une autre main

Comme deux poussières d’un même chemin

Parfois c’est nous, les amoureux

Les étourdis, Les douloureux

Les enchaînés, sans d’autre lieu

Comme brisés les yeux dans les yeux

Parfois c’est nous, les amoureux

Les étourdis, les douloureux

Les enchaînés, sans d’autre lieu

Comme brisés les yeux dans les yeux

Але звідки беруться сумні люди?

Хто сказав їм одного дня, що ми можемо

Жити без мрій?

А звідки беруться самотні люди, хто їх грав

Цей раунд, хто їх забув?

А звідки беруться немічні люди?

На милість ніщо, погляд, гріх

Неспокійні, тендітні, беззіркові пастухи

Звідки беруться загибелі?

Але звідки беруться мудрі люди?

Які чекають своєї черги, як

любі діти

А звідки беруться прості люди?

Хто радіє небу, трапезі

З хорошого ліжка

А звідки беруться веселі люди?

Хто повертає нам наші крила, хто торкається

У раю

Клоуни, менестрелі, вічні шарлотки

Звідки беруться засліплені?

А звідки тоді беруться закохані

Сплетений, блаженний

Ті, хто знає іншу руку

Як два порошинки на одній дорозі

Іноді це ми, закохані

Приголомшене, боляче

Прикуті, без іншого місця

Як розбиті очі в очі

Але звідки беруться сильні люди?

Хто сказав їм одного дня, що ми не плачемо

В дорозі

А звідки солодкі люди?

Тих, хто тільки нас любить, тих

Хто плетуть наші краватки

А звідки беруться темні люди

Злодії, грифи, прокляті, негідники

А звідки ясні люди?

Ефемерні поети

Звідки беруться ангели-охоронці?

А звідки тоді беруться закохані

Сплетений, блаженний

Ті, хто знає іншу руку

Як два порошинки на одній дорозі

Іноді це ми, закохані

Приголомшений, болючий

Прикуті, без іншого місця

Як розбиті очі в очі

Іноді це ми, закохані

Приголомшене, боляче

Прикуті, без іншого місця

Як розбиті очі в очі