La mère évanouie - Julien Clerc

Sur un mouchoir en lin elle brode le prénom

De l’enfant qui matin a quitté la maison

Si le temps a passé et les chagrins aussi

Il a fallu panser dans la maison le vide

Si vous lui demandez elle vous dira «je vais

Comme vont les saisons»

Elle vous dira «je sais

Comme le temps est long»

Elle pensera «je suis

Une mère évanouie

Évanouie

Et ses doigts abîmés quand ils ne brodent pas

Caressent le cliché de l’enfant dans ses bras

On dit que les photos portent les souvenirs

Elle ne le dit pas trop mais elle porte bien pire

Si vous lui demandez elle vous dira «je vais

Comme vont les saisons»

Elle vous dira «je sais

Comme le temps est long»

Elle pensera «je suis

Une mère évanouie

Évanouie

Si vous lui demandez elle vous dira «je vais

Comme vont les saisons»

Elle vous dira «je sais

Comme le temps est long»

Elle pensera «je suis

Une mère évanouie

Évanouie

Sur un mouchoir en lin elle brode le prénom

De l’enfant qui matin a quitté la maison

На полотняній хустці вона вишиває назву

Про дитину, яка вранці вийшла з дому

Якщо час минув і печалі теж

Треба було залікувати порожнечу в хаті

Якщо ви її запитаєте, вона скаже: «Я зроблю

Як ідуть пори року

Вона скаже: «Я знаю

Скільки часу"

Вона подумає: «Я

Знепритомніла мати

вирубався

І її пошкоджені пальці, коли не вишивають

Погладьте знімок дитини на її руках

Кажуть, фотографії несуть спогади

Вона не так багато говорить, але носить набагато гірше

Якщо ви її запитаєте, вона скаже: «Я зроблю

Як ідуть пори року

Вона скаже: «Я знаю

Скільки часу"

Вона подумає: «Я

Знепритомніла мати

вирубався

Якщо ви її запитаєте, вона скаже: «Я зроблю

Як ідуть пори року

Вона скаже: «Я знаю

Скільки часу"

Вона подумає: «Я

Знепритомніла мати

вирубався

На полотняній хустці вона вишиває назву

Про дитину, яка вранці вийшла з дому