L'assassin Assassiné - Julien Clerc

C'était un jour à la maison

Je voulais faire une chanson

D’amour peut-être

À côté de la fenêtre

Quelqu’un que j’aime et qui m’aimait

Lisait un livre de Giono

Et moi penché sur mon piano

Comme sur un établi magique

J’essayais d’ajuster les mots

À ma musique…

Le matin même, à la Santé

Un homme… un homme avait été

Exécuté…

Et nous étions si tranquilles

Là, au coeur battant de la ville

C'était une fin d’après-midi

À l’heure où les ombres fidèles

Sortant peu à peu de chez elles

Composent doucement la nuit

Comme aujourd’hui…

Ils sont venus à pas de loup

Ils lui ont dit d’un ton doux

C’est le jour… C’est l’heure

Ils les a regardés sans couleur

Il était à moitié nu

Voulez-vous écrire une lettre

Il a dit oui… il n’a pas pu

Il a pris une cigarette…

Sur mon travail tombait le soir

Mais les mots restaient dans le noir

Qu’on me pardonne

Mais on ne peut certains jours

Écrire des chansons d’amour

Alors j’ai fermé mon piano

Paroles et musique de personne

Et j’ai pensé à ce salaud

Au sang lavé sur le pavé

Par ses bourreaux

Je ne suis président de rien

Moi je ne suis qu’un musicien

Je le sais bien…

Et je ne prends pas de pose

Pour dire seulement cette chose

Messieurs les assassins commencent

Oui, mais la Société recommence

Le sang d’un condamné à mort

C’est du sang d’homme, c’en est encore

C’en est encore…

Chacun son tour, ça n’est pas drôle

On lui donne deux trois paroles

Et un peu… d’alcool…

On lui parle, on l’attache, on le cache

Dans la cour un grand dais noir

Protège sa mort des regards

Et puis ensuite… ça va très vite

Le temps que l’on vous décapite

Si je demande qu’on me permette

À la place d’une chanson

D’amour peut-être

De vous chanter un silence

C’est que ce souvenir me hante

Lorsque le couteau est tombé

Le crime a changé de côté

Ci-gît ce soir dans ma mémoire

Un assassin assassiné

Assassiné…

Assassiné…

Це був день вдома

Я хотів зробити пісню

Можливо, про кохання

Біля вікна

Хтось, кого я люблю і хто любив мене

Читав книгу Джоно

І я нахилився над своїм піаніно

Як на чарівному верстаку

Я намагався підкоригувати слова

На мою музику...

Того ж ранку в «Здоров’я».

Людина... людина була

Страчений…

А ми були такі тихі

Там, у серці міста, що б’ється

Був пізній день

Коли вірні тіні

Поступово залишають свої домівки

М’яко складіть ніч

Як сьогодні…

Вони прийшли крадькома

Вони сказали йому солодким тоном

Настав день... Настала година

Вони дивилися на них безбарвними

Він був напівголий

Ти хочеш написати листа

Він сказав, що так... не міг

Він узяв сигарету...

На мою роботу наставав вечір

Але слова залишилися в темряві

Пробач мені

Але кілька днів не можна

писати пісні про кохання

Тому я закрив своє піаніно

Нічиї тексти та музика

І я подумав про цього сволота

Кров змила з тротуару

Його катами

Я президент нічого

Я, я просто музикант

я це добре знаю…

І я не приймаю позу

Сказати тільки це

Панове, починаються вбивці

Так, але суспільство починає спочатку

Кров засудженого до смертної кари

Це людська кров, вона нерухома

Це ще...

Усі по черзі, це не смішно

Даємо йому два три слова

І трохи алкоголю...

Ми з ним розмовляємо, зв’язуємо, ховаємо

У дворі великий чорний навіс

Захистіть його смерть від очей

А потім...це дуже швидко

Час, коли тобі відрубають голову

Якщо я попрошу дозволити

Замість пісні

Можливо, про кохання

Щоб співати тобі тишу

Хіба що цей спогад мене переслідує

Коли впав ніж

Злочин змінив бік

Ось цей вечір у моїй пам'яті

Убитий вбивця

Убитий...

Убитий...