Heureux Le Marin Qui Nage - Julien Clerc

Heureux Le Marin Qui Nage

Dans les eaux de son courage

Heureux le capitaine

Dont la gloire est certaine

Et qui meure un beau matin

Frappé au pied de son mât

De son mât…

Heureux les bateaux fantômes

Dans les eaux du rêve des blondes

Heureux les drapeaux pirates

Rubans noirs sur peau d’albâtre

Flottant dans les mers nouvelles

Où les phares se promènent

Les grands soirs

Les grands soirs

Heureuses les multitudes

Dans leurs longues solitudes

Heureuses aussi les éponges

Dans les fonds où nul ne plonge

Sans voir bientôt sa cervelle

S'échapper de ses oreilles

Dans le noir…

Dans le noir…

Heureux tous ces funambules

Qui sur leur fil déambulent

Heureuses aussi les épouses

Dans les fonds où rien ne bouge

Où les couleurs sont fidèles

Et les passions éternelles

Sans savoir…

Sans savoir…

Que ce monde est un vertige

Accroché sur une tige

Que dans les mers blondes et sombres

Des espaces de tous les mondes

Un dieu vieux, sourd et débile

De ses dix mains malhabiles

Jongle pour des imbéciles

Dans le noir

Dans le noir

Щасливий моряк, який плаває

У водах його мужності

Щасливий капітан

Чия слава безсумнівна

І хто вмирає в один прекрасний ранок

Вдарив у підніжжя його щогли

З його щогли...

Щасливі кораблі-привиди

У водах білявих мрій

щасливі піратські прапори

Чорні стрічки на алебастровій шкірі

Плаває в нових морях

Де блукають маяки

Великі ночі

Великі ночі

Щасливі натовпи

У своїй довгій самотності

Щасливі і губки

У глибині, де ніхто не пірнає

Не скоро побачивши його мізки

Втеча з його вух

В темно…

В темно…

Щасливі всі ці канатоходці

Які блукають по своїй нитці

Щасливі й дружини

У глибині, де ніщо не рухається

Де кольори правдиві

І вічні пристрасті

Не знаючи…

Не знаючи…

Що цей світ — запаморочення

Висячи на стрижні

Чим у світлих і темних морях

Простір усіх світів

Старий, глухий, німий бог

З його десятьма незграбними руками

Жонглувати для дурнів

В темно

В темно