Fille Du Feu - Julien Clerc

Elle a des yeux comme une ville en flammes

La voix des violons de Bohême

Ses cheveux d’algues et de fleurs qui se fanent

Inondent son châle de laine

Elle vient d’un monde nomade et son âme

Chemine sur les grandes plaines

Je voudrais tant suivre sa caravane

Courir dans le sang de ses veines

Fille du feu, ma tzigane

Noire sur le fond bleu des gitanes

Oh, fille du feu, ma tzigane

Les soirs d'été, quand les bûchers s’enflamment

Du côté des Saintes-Maries

Des mains d’argent qui nous viennent d’Espagne

Font danser la mer et la nuit

Les bras tendus vers les pâles étoiles

Elle chante sur le sable gris

Le vent marin qui soulève ses voiles

Emporte sa plainte et ses cris

Elle est d’un peuple qu’on chasse ou qu’on parque

Dans des terrains vagues ou des camps

Il n’est pas bon de voyager sans carte

Sur les grandes ailes du vent

Fille du feu, ma tzigane

Noire sur le fond bleu des gitanes

Oh, fille du feu, ma tzigane

Elle a des yeux comme une ville en flammes

La voix du cristal de Bohême

У неї очі, як у вогні міста

Голос богемних скрипок

Її волосся з водоростей і зів’ялі квіти

Залийте їй вовняну шаль

Вона походить із кочового світу та її душі

Прогуляйтеся великими рівнинами

Я б так хотів піти за його караваном

Біжать в крові його жили

Дочка вогню, моя циганка

Чорний на синьому тлі циган

Ой, дочко вогню, моя циганка

Літніми вечорами, коли розпалюються багаття

На стороні Сент-Марі

Срібні руки, які приходять до нас з Іспанії

Зробіть танець море і ніч

Руки простяглися до блідих зірок

Вона співає на сірому піску

Морський вітер, що піднімає вітрила

Забери її скаргу та її крики

Вона з людей, на яких ми полюємо чи паркуємо

На пустирях чи таборах

Без карти не годиться подорожувати

На великих крилах вітру

Дочка вогню, моя циганка

Чорний на синьому тлі циган

Ой, дочко вогню, моя циганка

У неї очі, як у вогні міста

Голос Богемії Кристал