Der Jesus von Oberpleis - Joint Venture

Der Vater, die Sau, war der Bösewicht,

so pfiffen es die Spatzen herum.

Sie zerrten den armen Menschen vor ein Gericht,

klagten ihn an, und vor Scham blieb er stumm.

Also wurde die Tochter als Zeugin verhört,

sie weinte, das arme Kind.

Schwor, der Vater habe niemals ihren Schlaf gestört,

sie sei Jungfer ohne jegliche Sünd.

Ein Bischof wurd gerufen, und ein Professor der Medizin,

und ein hoher Mann vom Staat.

Die Chefs von Zeit und FAZ, eine Frauenrechtlerin,

und sie schritten direkt zur Tat.

Das junge Ding tat gehorsam, was man ihr befahl

und wurd höchst peinlich inspiziert.

Sie erklärten es für wahr, denn bald war Bundestagswahl.

Die Stimmung war sofort repariert.

Der Junge wurde direkt konfisziert

und für ´ne höhere Laufbahn bestimmt.

Die Bildzeitung druckte es wie geschmiert:

Halleluja, ein Christuskind!

Der Stern wies es dann auch astrologisch nach,

dafür wurde astronomisch bezahlt.

Der arme Bub wurde begafft, ob schlafend, ob wach

und ohne Unterbrechung gemalt.

Die Damen und Herren von der Jungfernschaftsfeststellungskommission

hatten ihn gleich als Konsortium adoptiert.

So wurde er erzogen, weise, gut, streng monoton

vom Bösen einfach isoliert.

Sein höchster Lehrer war ein frommer Jesuit,

von allergrößten Gottesdiensten freigestellt.

Er zeigte ihm das Leben, wie´s ein Jesuit so sieht,

eine edle, keusche Welt.

So wurde er ein wunderschöner junger Mann,

ohne jegliche Operation.

Spielte jedes Instrument, das man lernen kann

und sang mit unendlich reinem Ton.

Er lebte ohne Sünde, für ihn wardas kein Problem,

er hielt sich fern von jedem Trieb.

Am Abend machte er sichs mit der Bibel bequem,

hatte die andern und sich selber richtig lieb.

In sexueller Hinsicht blieb er stets infantil,

trotzdem wuchs ihm ein langer Bart.

Und jedes Haar, das ihm aus seinen Locken fiel,

wurd´ als Reliquie aufbewahrt.

Jeden Mensch, dem er begegnete, liebte er so sehr

und brach doch nie das Zölibat.

Sie nannten ihn Herrn und König, und noch vieles mehr.

Er überlebte jedes Attentat.

Seine Mutter ließ man nicht an ihren Jungen heran.

Ihm wurde nichts von ihr erzählt.

Hatten ihm erklärt, er sei nun mal ein Himmelsmann,

also auch hier war er von keiner Schuld gequält.

Eines Tags hatte sie zu lange zugesehn,

bloß weil sie sagten, daß es besser für ihn wär.

Sie wollte ihm bloß einmal gegenüberstehn,

sie liebte ihn doch so sehr.

Er taufte zu Köln auf Heimatbesuch,

am allerhöchsten Allerheiligentag.

Sie verbarg ihr Gesicht mit einem schwarzen Tuch,

als sie es hob, traf es ihn wie ein Schlag.

Als sie ihm tief in die Augen sah,

da ist es dann wohl passiert.

Weil sie so schön und doch gleichzeitig so traurig war

und noch fast jung und quasi unberührt.

An dieser Stelle schließt das Lied vom Jesus von Oberpleis,

und wenn du denkst, es schließt mit Blasphemie,

dann liegt das nicht am Lied, auch nicht am Rest vom Erdenkreis,

sondern nur an deiner kranken Phantasie.

Батько, свиноматка, був негідником

так горобці свистіли навколо.

Потягнули бідолаху до суду,

звинуватив його, і він німий від сорому.

Тож доньку допитали як свідка,

— скрикнула вона, бідна дитина.

клялася, що батько ніколи не заважав їй спати,

вона незаймана без гріха.

Був покликаний єпископ і професор медицини,

і старша людина в державі.

Керівники Zeit і FAZ, активістка за права жінок,

і вони відразу приступили до дії.

Юна слухняно виконала те, що їй було наказано

і був ретельно перевірений.

Вони оголосили це правдою, бо наближалися загальні вибори.

Настрій одразу покращився.

Хлопчика одразу ж конфіскували

І призначений для вищої кар’єри.

Газета Bild надрукувала це як по маслу:

Алілуя, дитя Христа!

Тоді зірка довела це астрологічно,

це було оплачено астрономічно.

Бідолашний хлопчик дивився на нього, чи то спав, чи то не спав

і малювали без перерви.

Пані та панове з комісії з визначення незайманості

негайно прийняли його як консорціум.

Так він був вихований, мудрий, добрий, суворо одноманітний

ізольований від зла.

Його вищим учителем був побожний єзуїт,

звільнені від найбільших богослужінь.

Він показав йому життя, яким його бачить єзуїт,

благородний, цнотливий світ.

Так він став гарним юнаком

без будь-якої операції.

Грав на кожному інструменті, якому можна навчитися

і співала нескінченно чистим тоном.

Він жив без гріха, для нього це не було проблемою,

він тримався подалі від усіх інстинктів.

Увечері він почувався комфортно з Біблією,

справді любила інших і себе.

У сексуальному плані воно завжди залишалося інфантильним,

проте він відростив довгу бороду.

І кожне волосся, що впало з його пасма

зберігався як реліквія.

Він так любив кожну людину, яку зустрічав

і при цьому ніколи не порушував целібату.

Вони називали його лордом і королем і багато іншого.

Він виживав після кожного замаху.

Маму не підпускали до свого хлопчика.

Йому про неї не сказали.

Пояснив йому, що він людина з неба,

так і тут його не мучила ніяка провина.

Одного дня вона надто довго спостерігала

тільки тому, що вони сказали, що так буде краще для нього.

Вона просто хотіла зустрітися з ним

вона так любила його.

Він охрестив у Кельні під час домашнього візиту,

у найвищий день усіх святих.

Сховала обличчя чорною тканиною

коли вона підняла його, він вдарив його, як удар кулаком.

Коли вона дивилася йому глибоко в очі,

тоді це повинно було статися.

Тому що вона була така красива і водночас така сумна

і ще майже молодий і практично незайманий.

На цьому моменті завершується пісня Ісуса з Оберплайса,

і якщо ви думаєте, що це закінчується богохульством,

тоді це не пісня, і не решта світу,

але лише у вашій хворій уяві.