Kotiin - Johanna Kurkela

Aamuyöstä laukun pakkasin ja lensin Afrikkaan

Taakse katsomatta, punaista maata kulkemaan

Silti maailman tuolla puolen mulle paikka pöytään katetaan

Ja huuruisessa ikkunassa tutut kasvot odottaa

Sinä iltana, kun hyinen tuuli laulaa talon raoista

On haalistuneet kasvot valokuvassa

Näkyy pieni hahmo pihan portilla

Kävelevän kotiin

Varpaitteni välissä mä tunsin meren suolaisen

Ja jokaisilta kasvoilta luulin löytäneeni läheisen

Ja yöllä sillä lämpimällä hiekkarannalla

Mietin, näyttääkö vanhat kotikulmat vielä samalta

Ja muistaako ne mua

Sinä iltana…

Vaikka näkis suurimman vesiputouksen

Sen juurella kaupungin kultaisen

On onni todellista vasta kun jakaa sen

Ja tänä iltana, kun hyinen tuuli laulaa talon raoista

On haalistuuneet kasvot valokuvassa

Näkyy pieni hahmo pihan portilla

Kun hymyn kaari hupun alta paljastuu

Takkatulen loimu silmiin heijastuu

Näkyy pieni hahmo teidän ovella

Mä olen tullut kotiin

Mä olen tullut kotiin

Seuraavana aamuna mä hiivin alakertaan uinuvaan

Katan hiljaa pöydän, hyräillen jään muita oottamaan

On mulla sielu levoton ja seikkailijan pää

Silti tänä aamuna laukku pakkaamatta jää

Вранці я зібрав сумку і полетів до Африки

Не озираючись, червоною землею пройти

Все-таки на іншому кінці світу моє місце за столом накрите

А в туманному вікні чекає знайоме обличчя

Тієї ночі, як крижаний вітер співає з тріщин хати

На фото вицвіле обличчя

У воротах двору видно невеличку постать

Пішки додому

Між пальцями ніг я відчув солоне море

І на кожному обличчі мені здавалося, що я знайшов кохану людину

А вночі на тому теплому піщаному пляжі

Цікаво, чи старі кутки будинку все ще виглядають так само

І чи пам'ятають вони мене

В ту ніч…

Навіть побачивши найбільший водоспад

Біля підніжжя міста золоте

Справжнє щастя є лише тоді, коли ти ділишся ним

А сьогодні вночі як крижаний вітер співає з тріщин хати

На фото вицвіле обличчя

У воротах двору видно невеличку постать

Коли розкривається дуга посмішки під капотом

Полум’я каміна відбивається в очах

У ваших дверях з’являється маленька фігурка

я прийшов додому

я прийшов додому

Наступного ранку я прокрався вниз спати

Я тихо накриваю стіл, гудучи лід, щоб чекати інших

У мене неспокійна душа і авантюрна голова

Але сьогодні вранці сумку залишили розпакованою