Salaisuuksia - Johanna Kurkela

Muistatko sen lapsuuden kesän, kun aamut tuoksuivat hunajalle

Kun jalat kastuivat ruohikossa, eikä mikään ollut hetkeä tärkeämpää

Minä muistan myös sateenkaaren, pellon yllä luona kivipaaden

Soutuveneen uponneena kaislikossa ja niityn joka usvaan häviää

Sinä olit se poika jolla oli nokiset kädet täynnä mansikoita

Eväskorissa kissanpentuja, matkalla kanssasi omenavarkaisiin

Minä olin se tyttö jolla oli kukkaleninki ja aarrekartta

Huppari ja kourallinen simpukoita ja salaisuuksia päästä varpaisiin

Ne jäljelle jää

Kun kaikki häviää

Ne jäljelle jää

Kaipaatko koskaan takaisin

Piilopaikkaan sinne vilja-aittaan

Sydänyönä alle tähtitaivaan

Niittyvillalla sijattuun vuoteeseen

Sieltä etsin sua uudestaan

Matkalla muistojen valtakuntaan

Missä maailma on ajankultaa

Sinne merenrantaan mä rakennan linnakkeen

Mihin salaisuudet kuuluvat nyt

Minkä aarteen olet sittemmin löytänyt

Vieläkö oot se, jos kipinä saa

Sijan syttyä ja tulena palaa

Пам’ятаєте те літо дитинства, коли ранки пахли медом

Коли мої ноги промокли в траві, ніщо не було важливішим за мить

Я також пам’ятаю веселку, скелю над полем

Гребний човен занурюється в очерет і луг у тумані зникає

Ти був хлопчиком із закопченими руками, повними полуниці

Кошенята в кошику для пікніка, по дорозі з тобою до яблучних злодіїв

Я була дівчиною, у якої була квіткова сукня і карта скарбів

Толстовка і жменя черепашок і секрети з голови до ніг

Вони залишаються

Коли все втрачено

Вони залишаються

Ви колись сумуватимете

Сховайся там у зерносховище

Ніч серця під зоряним небом

До ліжка на лужній віллі

Ось тут я знову шукаю суа

На шляху до царства спогадів

Де в світі золото часу

Там я будую форт біля моря

Де зараз знаходяться секрети

Який скарб ти знайшов відтоді

Чи залишиться він у вас, якщо ви отримаєте іскру

Місце загорається і вогонь горить