Rakkaus tekee vapaaks - Johanna Kurkela

«Turvallista matkaa», sanoit lentokentällä

Kun halattiin

Soitellaan, kun sataa, eli tuskin kuukausiin

Me naurettiin

Rakas, älä huoli mistään, aika rientää, pian jo kotiin tuut

Sä sanoit näin

Metelin ja ruuhkan keskellä kun seistiin hiljaa ikuisuus, sylikkäin

Me hymyiltiin ja tiedettiin, kuinka mielettömäksi kaipuu kasvaa nopeesti

Mut hymyiltiin ja hyvästeltiin, sillä täytyy uskaltaa elää vaikka rakastaa

«Muista pitää hauskaa, ettet liikaa töitä tee»

Mä kuiskasin

Voi, mikset tuu mun mukaan, kysyin vaikka tarkalleen

Sen ymmärsin

Todellinen rakkaus ei voi ketään hiljaa laittaa luopumaan, haaveistaan

Molempien täytyy muistaa pitää kiinni jostain omastaan

Nyt mene vaan

Me hymyiltiin ja tiedettiin, kuinka mielettömäksi kaipuu kasvaa nopeesti

Mut hymyiltiin ja hyvästeltiin, sillä täytyy uskaltaa elää vaikka rakastaa

Me hymyiltiin ja tiedettiin, kuinka mielettömäksi kaipuu kasvaa nopeesti

Mut hymyiltiin ja hyvästeltiin, sillä täytyy uskaltaa elää vaikka rakastaa

Ja mä tärisin ja halusin kääntyä kotiin takaisin

Sä selitit kuinka hienosti mä pärjäisin

Kiitos kun sä sanoit niin

Me hymyiltiin ja tiedettiin, kuinka mielettömäksi kaipuu kasvaa nopeesti

Mut hymyiltiin ja hyvästeltiin, sillä täytyy uskaltaa elää vaikka rakastaa

Mut hymyiltiin ja hyvästeltiin, sillä täytyy uskaltaa elää vaikka rakastaa

«Безпечної подорожі», — сказали ви в аеропорту

Коли обіймається

Дзвонять, коли йде дощ, тобто ледь місяців

Ми сміялися

Любий, нічого не хвилюйся, час минає, скоро будеш вдома

Ти сказав це

Серед галасу й години пік, коли вони тихо стояли вічність, найбільше плювало

Ми посміхалися і знали, як шалено зростає туга

Але вони посміхнулися і попрощалися, бо треба наважитися жити, навіть якщо любиш

«Пам’ятайте, щоб отримувати задоволення, щоб не працювати надто багато»

— прошепотів я

Ой, чому б тобі не принести його зі мною, я саме запитав

я це зрозумів

Справжня любов не може тихо змусити нікого відмовитися від своїх мрій

Обидва повинні пам’ятати про те, щоб дотримуватися чогось свого

Тепер іди

Ми посміхалися і знали, як шалено зростає туга

Але вони посміхнулися і попрощалися, бо треба наважитися жити, навіть якщо любиш

Ми посміхалися і знали, як шалено зростає туга

Але вони посміхнулися і попрощалися, бо треба наважитися жити, навіть якщо любиш

А я тремтів і хотів повернутися додому

Ви пояснили, як добре я вмію

Дякую, що це сказали

Ми посміхалися і знали, як шалено зростає туга

Але вони посміхнулися і попрощалися, бо треба наважитися жити, навіть якщо любиш

Але вони посміхнулися і попрощалися, бо треба наважитися жити, навіть якщо любиш