Juurrun tähän ikävään - Johanna Kurkela

Varjoon vanhan tammen hetkeks istahdan

Kiven pintaa miettien mä hyväilen

Nypin maasta rikkaruohon muutaman

Kukkii kummullasi muistot eilisen

Orvokit sen kesätaivaan siniset

Mutta niitä enää nähdä voi sä et

Niin kuin orvokit nää maahan juurtuneet

Kiinni sinussa mä kasvoin elämään

Olit voimani ja minkäs sille teet

Nyt mä juurrun tähän ikävään

Kaikki minussa kuin vaiti valittaa

Valos sammuttua eksyin hämärään

Ja kun sinua en nähdä enää saa

Niin mä juurrun tähän ikävään

Kastan kukkaset ja sulle puhelen

Ja on aivan niin kuin jotain vastaisit

Tätä kenellekään kertoa voi en

Ymmärtää sen vain nuo pienet orvokit

Lintu lohdutusta laulaa jossakin

Minä tahtoisin niin sinut takaisin

Niin kuin orvokit nää maahan juurtuneet

Kiinni sinussa mä kasvoin elämään

Olit voimani ja minkäs sille teet

Nyt mä juurrun tähän ikävään

Kaikki minussa kuin vaiti valittaa

Valos sammuttua eksyin hämärään

Ja kun sinua en nähdä enää saa

Niin mä juurrun tähän ikävään

Я на мить сиджу в тіні старого дуба

Думаючи про поверхню каменю, я пестусь

Я збираю з землі кілька бур’янів

Розквітають твої прокляті спогади про вчорашній день

Братки в його літній небесно-блакитний

Але ви їх більше не бачите

Як братки, побачені в землі

Застрягши в тобі, я виріс, живучи

Ти був моєю силою і що б ти з нею робив

Тепер я вкорінюся в цій біді

Все в мені як мовчазна скаржиться

Коли світло згасло, я загубився в темряві

І коли я тебе більше не бачу

Так я вкорінюся в цій біді

Поливаю квіти і подзвоню тобі

І це наче щось, на що ви б відповіли

Я не можу нікому цього сказати

Це розуміють лише ті маленькі братки

Десь співає пташка втіхи

Я б хотів, щоб ти тоді

Як братки, побачені в землі

Застрягши в тобі, я виріс, живучи

Ти був моєю силою і що б ти з нею робив

Тепер я вкорінюся в цій біді

Все в мені як мовчазна скаржиться

Коли світло згасло, я загубився в темряві

І коли я тебе більше не бачу

Так я вкорінюся в цій біді