Don Andrés Octogenario - Joaquín Sabina

Podemos decir que sin exageración

Era algo extraordinario

La enfermera que cuidaba al bueno de

Don Javier Sexagenario

El abuelo que enfrentaba con un resquemor

Perspectivas eternas

En lugar de rezar miraba con fervor

Sus magníficas piernas

«Para siempre esta vez,"-dijo- «me

Voy a echar en brazos de Morfeo

Ya no te veré más, no me

Puedes negar mi último deseo»

Con un hilo de voz, el enfermo expresó

Su voluntad postrera

No diremos cuál fue, sólo que ella accedió

¡bravo por la enfermera!!!

Y fue a desabrocharse ella el quinto botón

De los seis de la bata

Que por la enfermedad, o bien por la emoción

Él estiró la pata…

Pero lo grave estuvo, en que estiró algo más

Y un algo tan notorio

Que los deudos al verlo exclamaron: ¡jamás!

¡jamás iremos al velorio!

Ni al entierro tampoco puesto que al ataúd

No habrá quien le eche el cierre

Que fue a morir así, en plena senectud

Y el Krahe erre que erre

Nadie fue al funeral

Nadie llevo una flor, nadie fue al cementerio

Y hasta escandalizó al mismo enterrador

Que dijo: «Esto no es serio…»

Y al pobre Don Javier lo enterraron muy mal

Entreabierta la caja

La muerte lo abrazaba de un modo especial

Lo que tampoco es paja…

Можна сказати без перебільшення

це було щось надзвичайне

Медсестра, яка доглядала за молодим хлопцем

Дон Хав'єр Сексуковий

Дід, який зіткнувся з образою

вічні перспективи

Замість молитви я палко дивився

її чудові ніжки

«Цього разу назавжди, — сказав він, — я

Я збираюся кинути в обійми Морфея

Я тебе більше не побачу, не побачу

Ти можеш відмовити моєму передсмертному бажання"

Ниткою голосу висловився пацієнт

Його остаточна воля

Ми не будемо говорити, що це було, просто вона погодилася

браво для медсестри!!!

І вона пішла розстібати п’яту кнопку

З шести в халаті

То через хворобу, чи то через емоції

Він штовхнув відро...

Але серйозне було те, що він розтягнув щось більше

І щось таке помітне

Щоб рідні, побачивши це, вигукнули: ніколи!

Ми ніколи не підемо на поминки!

Ані до поховання, ані відтоді до труни

Не буде кому його закрити

Хто пішов умирати отак, у повній старості

І Крахе помиляється, що помиляється

на похорон ніхто не ходив

Ніхто не приніс квітки, ніхто не пішов на кладовище

І навіть самого трунаря скандалив

Хто сказав: "Це несерйозно..."

А бідного Дона Хав’єра поховали дуже погано

відкрити коробку

Смерть обняла його по-особливому

Що теж не солома...