19 Días Y 500 Noches - Joaquín Sabina

Lo nuestro duró

Lo que duran dos peces de hielo

En un güisqui on the rocks

En vez de fingir

O, estrellarme una copa de celos

Le dio por reír

De pronto me vi

Como un perro de nadie

Ladrando, a las puertas del cielo

Me dejó un neceser con agravios

La miel en los labios

Y escarcha en el pelo

Tenían razón

Mis amantes

En eso de que, antes

El malo era yo

Con una excepción:

Esta vez

Yo quería quererla querer

Y ella no

Así que se fue

Me dejó el corazón

En los huesos

Y yo de rodillas

Desde el taxi

Y, haciendo un exceso

Me tiró dos besos…

Uno por mejilla

Y regresé

A la maldición

Del cajón sin su ropa

A la perdición

De los bares de copas

A las cenicientas

De saldo y esquina

Y, por esas ventas

Del fino Laina

Pagando las cuentas

De gente sin alma

Que pierde la calma

Con la cocaína

Volviéndome loco

Derrochando

La bolsa y la vida

La fuí, poco a poco

Dando por perdida

Y eso que yo

Paro no agobiar con

Flores a María

Para no asediarla

Con mi antología

De sábanas frías

Y alcobas vacías

Para no comprarla

Con bisutería

Ni ser el fantoche

Que va, en romería

Con la cofradía

Del Santo Reproche

Tanto la quería

Que, tardé, en aprender

A olvidarla, diecinueve días

Y quinientas noches

Dijo hola y adiós

Y, el portazo, sonó

Como un signo de interrogación

Sospecho que, así

Se vengaba, a través del olvido

Cupido de mi

No pido perdón

¿para qué?

si me va a perdonar

Porque ya no le importa…

Siempre tuvo la frente muy alta

La lengua muy larga

Y la falda muy corta

Me abandonó

Como se abandonan

Los zapatos viejos

Destrozó el cristal

De mis gafas de lejos

Sacó del espejo

Su vivo retrato

Y, fui, tan torero

Por los callejones

Del juego y el vino

Que, ayer, el portero

Me echó del casino

De Torrelodones

Qué pena tan grande

Negaría el Santo Sacramento

En el mismo momento

Que ella me lo mande

Y eso que yo

Paro no agobiar con

Flores a María

Para no asediarla

Con mi antología

De sábanas frías

Y alcobas vacías

Para no comprarla

Con bisutería

Ni ser el fantoche

Que va, en romería

Con la cofradía

Del Santo Reproche

Tanto la quería

Que, tardé, en aprender

A olvidarla, diecinueve días

Y quinientas noches

Y regresé

A la maldición

Del cajón sin su ropa

A la perdición

De los bares de copas

A las cenicientas

De saldo y esquina

Y, por esas ventas

Del fino Laina

Pagando las cuentas

De gente sin alma

Que pierde la calma

Con la cocaína

Volviéndome loco

Derrochando

La bolsa y la vida

La fuí, poco a poco

Dando por perdida

Y regresé

A la maldición

Del cajón sin su ropa

A la perdición

De los bares de copas

A las cenicientas

De saldo y esquina

Y, por esas ventas

Del fino Laina

Pagando las cuentas

De gente sin alma

Que pierde la calma

Con la cocaína.

наш тривав

Скільки живуть дві крижані риби

У віскі на скелях

замість того, щоб прикидатися

Або розбити келих ревнощів

розсмішила його

Раптом я побачив себе

Як нічий собака

Гавкаючи, біля воріт раю

Він залишив мені туалетну сумку з образами

Мед на губах

І мороз у волоссі

Вони мали рацію

Мої коханці

У тому, раніше

поганим хлопцем був я

За одним винятком:

Цього разу

Я хотів любити її, щоб любити

а вона ні

тому він пішов

залишив моє серце

У кістках

а я на колінах

з таксі

І, роблячи надлишок

Він подарував мені два поцілунки...

по одному на щоку

і я повернувся

до прокляття

З шухляди без одягу

до загибелі

З коктейль-барів

до попелюшок

балансу та кута

І за ці продажі

Від прекрасної Лаїни

оплата рахунків

бездушних людей

хто втрачає холоднокровність

з кокаїном

Зводить мене з розуму

марнування

Сумка і життя

Я пішов потроху

здаватися

і що я

Я зупиняюся, щоб не перевантажувати

Квіти Марії

щоб її не турбувати

з моєю антологією

холодних простирадл

і порожні спальні

не купувати його

з прикрасами

Не будь маріонеткою

Що там, у паломництві

з братством

Святого докору

Я так її любив

Цього мені знадобилося навчитися

Щоб забути її, дев'ятнадцять днів

і п'ятсот ночей

Сказав привіт і до побачення

І грюкнули двері

Як знак питання

Я підозрюю, що так

Він помстився, через забуття

мій купідон

Я не вибачаюсь

для чого?

якщо ти збираєшся пробачити мене

Бо йому вже байдуже...

Він завжди мав високо підняту голову

дуже довгий язик

І дуже коротка спідниця

покинув мене

як їх покидають

Старе взуття

розбите скло

З моїх окулярів здалеку

витягнули з дзеркала

його живий портрет

І я був таким тореадором

крізь алеї

Про гру та вино

Це вчорашній голкіпер

вигнав мене з казино

З Торрелодонеса

який великий жаль

Я б відмовився від Святого Таїнства

В ту саму мить

щоб вона надіслала його мені

і що я

Я зупиняюся, щоб не перевантажувати

Квіти Марії

щоб її не турбувати

з моєю антологією

холодних простирадл

і порожні спальні

не купувати його

з прикрасами

Не будь маріонеткою

Що там, у паломництві

з братством

Святого докору

Я так її любив

Цього мені знадобилося навчитися

Щоб забути її, дев'ятнадцять днів

і п'ятсот ночей

і я повернувся

до прокляття

З шухляди без одягу

до загибелі

З коктейль-барів

до попелюшок

балансу та кута

І за ці продажі

Від прекрасної Лаїни

оплата рахунків

бездушних людей

хто втрачає холоднокровність

з кокаїном

Зводить мене з розуму

марнування

Сумка і життя

Я пішов потроху

здаватися

і я повернувся

до прокляття

З шухляди без одягу

до загибелі

З коктейль-барів

до попелюшок

балансу та кута

І за ці продажі

Від прекрасної Лаїни

оплата рахунків

бездушних людей

хто втрачає холоднокровність

З кокаїном.