You And Me, Bess - Joanna Newsom

We picked our way down to the beach

Watching the waves dragging out of our reach

Tangling tails, like a sodden sheet

Dangling entrails from the gut of the sea

Hoarding our meals, alfalfa and rolls

Trying not to catch the cold eye of the gulls

I hope Mother Nature has not overheard

Though she doles out hurt like a puking bird

We stayed for the winter

No-one told us about the laws of the land

I hold my own, but you with your hunger

You, on the other hand make yourself known

And when we were found I know we both grieved

My heart made the sound of snow falling from eaves

You and me, Bess, we was as thick as thieves

So I swore, nonetheless, up and down, it was only me

So they took me away and after some time

Studying my case must have made up their minds

By the time you realized I was dying

Must have been too late, I believe you were not lying

It is the day, I wake with my ears cocked up like a gun

Like every day, of course

Yanked by my wrists to the sugar-front courtyard

Now tell me, what have I done?

Seems I have stolen a horse and I step to the gallows

Who do you think that you are?

Arching your hooves like a crane

In the shallow gutter that lines the boulevards

Crowded with folks who just

Stare as I hang, it’s all the same

Kindness comes over me, what was your name?

It makes no difference, I’m glad that you came

Forever, I’ll listen to your glad neighing

Ми вибрали свій шлях до пляжу

Спостерігаючи за хвилями, які тягнуться поза межами нашої досяжності

Хвости, що сплутуються, наче промокла простирадла

Звисають нутрощі з нутрощів моря

Збираємо наші страви, люцерну та булочки

Намагаючись не потрапити в очі чайкам

Сподіваюся, матінка-природа не підслухала

Хоча вона чинить біль, як пташка, що блювала

Ми залишилися на зиму

Ніхто не розповідав нам про закони країни

Я тримаю своє, але ти зі своїм голодом

З іншого боку, ви даєте про себе знати

І коли нас знайшли, я знаю, що ми обидва сумували

Моє серце видало звук снігу, що падає з карниза

Ти і я, Бесс, ми були товсті, як злодії

Тож я присягнувся, що все-таки, вгору і вниз, це був лише я

Тож вони забрали мене і через деякий час

Вивчення моєї справи, мабуть, вирішило

На той час, коли ви зрозуміли, що я вмираю

Мабуть, було занадто пізно, я вважаю, що ви не збрехали

Сьогодні день, я прокидаюся із засунутими вухами, як пістолет

Як і кожного дня, звісно

Потягнувши за зап’ястя до цукрового двору

А тепер скажіть мені, що я робив?

Здається, я вкрав коня і ступаю на шибеницю

Як ви думаєте, ким ви є?

Вигинаючи копита, як журавель

У мілкому жолобі, який уздовжує бульвари

Переповнений людьми, які просто

Дивлюсь, як я вися, все одно

Доброта охоплює мене, як тебе звали?

Це не має різниці, я радий, що ви прийшли

Назавжди я буду слухати твоє радісне іржання