Emily - Joanna Newsom

The meadowlark and the chim-choo-ree and the sparrow

Set to the sky in a flying spree, for the sport of the pharaoh

Little while later the Pharisees dragged a comb through the meadow

Do you remember what they called up to you and me, in our window?

There is a rusty light on the pines tonight

Sun pouring wine, lord, or marrow

Down into the bones of the birches

And the spires of the churches

Jutting out from the shadows

The yoke, and the axe, and the old smokestacks and the bale and the barrow

And everything sloped like it was dragged from a rope

In the mouth of the south below

We’ve seen those mountains kneeling, felten and grey

We thought our very hearts would up and melt away

From that snow in the nighttime

Just going

And going

And the stirring of wind chimes

In the morning

In the morning

Helps me find my way back in

From the place where I have been

And, Emily — I saw you last night by the river

I dreamed you were skipping little stones across the surface of the water

Frowning at the angle where they were lost, and slipped under forever

In a mud-cloud, mica-spangled, like the sky’d been breathing on a mirror

Anyhow — I sat by your side, by the water

You taught me the names of the stars overhead that I wrote down in my ledger

Though all I knew of the rote universe were those Pleiades loosed in December

I promised you I’d set them to verse so I’d always remember

That the meteorite is a source of the light

And the meteor’s just what we see

And the meteoroid is a stone that’s devoid

Of the fire that propelled it to thee

And the meteorite’s just what causes the light

And the meteor’s how it’s perceived

And the meteoroid’s a bone thrown from the void

That lies quiet and offering to thee

You came and lay a cold compress upon the mess I’m in

Threw the windows wide and cried, «Amen!

Amen!

Amen!»

The whole world stopped to hear you hollering

You looked down and saw now what was happening

The lines are fading in my kingdom

(Though I have never known the way to border them in)

So the muddy mouths of baboons and sows and the grouse and the horse and the hen

Grope at the gate of the looming lake that was once a tidy pen

And the mail is late and the great estates are not lit from within

The talk in town’s becoming downright sickening

In due time we will see the far buttes lit by a flare

I’ve seen your bravery, and I will follow you there

And row through the nighttime

So healthy

Gone healthy all of a sudden

In search of a midwife

Who can help me

Who can help me

Help me find my way back in

And there are worries where I’ve been

And say, say, say in the lee of the bay;

don’t be bothered

Leave your troubles here where the tugboats shear the water from the water

(Flanked by furrows, curling back, like a match held up to a newspaper)

Emily, they’ll follow your lead by the letter

And I make this claim, and I’m not ashamed to say I know you better

What they’ve seen is just a beam of your sun that banishes winter

Let us go!

Though we know it’s a hopeless endeavor

The ties that bind, they are barbed and spined and hold us close forever

Though there is nothing would help me come to grips with a sky that is gaping

and yawning

There is a song I woke with on my lips as you sailed your great ship towards

the morning

Come on home, the poppies are all grown knee-deep by now

Blossoms all have fallen, and the pollen ruins the plow

Peonies nod in the breeze and while they wetly bow

With hydrocephalitic listlessness ants mop up their brow

And everything with wings is restless, aimless, drunk and dour

The butterflies and birds collide at hot, ungodly hours

And my clay-colored motherlessness rangily reclines

Come on home, now!

All my bones are dolorous with vines

Pa pointed out to me, for the hundredth time tonight

The way the ladle leads to a dirt-red bullet of light

Squint skyward and listen

Loving him, we move within his borders

Just asterisms in the stars' set order

We could stand for a century

Staring

With our heads cocked

In the broad daylight at this thing

Joy landlocked in bodies that don’t keep

Dumbstruck with the sweetness of being, till we don’t be

Told: take this

Eat this

Told: the meteorite is a source of the light

And the meteor’s just what we see

And the meteoroid is a stone that’s devoid

Of the fire that propelled it to thee

And the meteorite’s just what causes the light

And the meteor’s how it’s perceived

And the meteoroid’s a bone thrown from the void

That lies quiet and offering to thee

Жайворонок луговий, чим-чу-рі та горобець

Встановлюйте в небо в польоті, для спорту фараона

Трохи пізніше фарисеї тягнули лугом гребінець

Ви пам’ятаєте, що вони дзвонили вам і мені в наше вікно?

Сьогодні вночі на соснах горить іржаве світло

Сонце, що ллє вино, лорд або март

До кісток беріз

І шпилі церков

Виступає з тіні

Ярмо, і сокира, і старі копиці, і тюк, і курган

І все хилилося, ніби його витягнули з мотузки

У гирлі півдня внизу

Ми бачили ці гори, що стоять на колінах, повстяні й сірі

Ми думали, що наші серця піднімуться і розтануть

З того снігу вночі

Просто збираюся

І йде

І ворушіння курантів вітру

Вранці

Вранці

Допомагає мені знайти дорогу назад

З того місця, де я був

І, Емілі, я бачила тебе минулої ночі біля річки

Мені снилося, що ти стрибаєш по поверхні води

Хмурячись від того кута, де вони були втрачені, і зникли назавжди

У грязьовій хмарі, укритій слюдами, наче небо дихає дзеркалом

Так чи інакше — я сидів з тобою, біля води

Ти навчив мене назв зірок над головою, які я записав у своєму книжці

Хоча все, що я знав про вироблений всесвіт, це ті Плеяди, втрачені в грудні

Я обіцяв тобі, що налаштую їх на вірші, щоб завжди пам’ятати

Що метеорит    є джерелом світла

А метеор — це саме те, що ми бачимо

А метеороїд — це камін, позбавлений

Про вогонь, який приніс його до тебе

І саме метеорит викликає світло

І метеор, як його сприймають

А метеороїд — кістка, викинута з порожнечі

Це лежить тихо й пропонує тобі

Ти прийшов і поклав холодний компрес на безлад, у якому я перебуваю

Розкинув вікна навстіж і закричав: «Амінь!

Амінь!

Амінь!»

Весь світ зупинився, почувши твої крики

Ти подивився вниз і побачив, що відбувається

У моєму королівстві рядки зникають

(Хоча я ніколи не знав, як обмежити їх)

Тож каламутні пащі бабуїнів і свиноматок, рябчиків, коней і курок

Намацайте воріт озера, що насувається, що колись було охайним загоном

І пошта запізнюється, і великі маєтки не освітлюються зсередини

Розмови в місті стають відверто нудотними

Згодом ми побачимо далекі боки, освітлені факелом

Я бачив вашу хоробрість і піду за вами

І веслувати всю ніч

Так здоровий

Раптом став здоровим

У пошуках акушерки

Хто може мені допомогти

Хто може мені допомогти

Допоможіть мені знайти дорогу назад

І там, де я був, є турботи

І скажи, скажи, скажи на підвітряні затоки;

не турбуйтеся

Залиште свої проблеми тут, де буксири зривають воду з води

(Збоку борозен, згорнувшись назад, як сірник, піднесений до газети)

Емілі, вони підуть за твоїм прикладом у листі

І я роблю це, і мені не соромно сказати, що я знаю вас краще

Те, що вони бачили, це лише промінь твого сонця, що проганяє зиму

Підемо!

Хоча ми знаємо, що це безнадійне починання

Узи, які зв’язують, вони з колючками і шипами і тримають нас назавжди

Хоча ніщо не допомогло б мені зійтися з небом, яке зяє

і позіхаючи

Є пісня, з якою я прокинувся на моїх губах, коли ви пливли на своєму великому кораблі до

ранок

Ходімо додому, маки вже виросли по коліна

Цвіти всі опали, а пилок губить плуг

Півонії кивають на вітерці й водночас кланяються

При гідроцефалітичній млявості мурахи витирають чоло

І все, що має крила, неспокійне, безцільне, п’яне й суворе

Метелики та птахи стикаються в спекотні, безбожні години

І моя безматеринка глиняного кольору невпинно спадає

Ходімо додому!

Усі мої кістки сумні лози

Батько вказав мені в сотий раз сьогодні ввечері

Те, як ковш веде до червоно-червоної кулі світла

Примружившись до неба і слухай

Люблячи його, ми рухаємося в його межах

Просто астеризми в порядку зірок

Ми можемо стояти століття

Дивлячись

З нахилими головами

Серед білого дня на цю річ

Радість не має виходу до моря в тілах, які не зберігають

Оглушені солодкістю буття, поки ми не станемо

Сказав: візьми це

Їж це

Розповіли: метеорит — джерело світла

А метеор — це саме те, що ми бачимо

А метеороїд — це камін, позбавлений

Про вогонь, який приніс його до тебе

І саме метеорит викликає світло

І метеор, як його сприймають

А метеороїд — кістка, викинута з порожнечі

Це лежить тихо й пропонує тобі