Monkey & Bear - Joanna Newsom

Down in the green hay

Where Monkey and Bear usually lay

They woke from a stable-boy's cry

Said, «Someone come quick

The horses got loose, got grass-sick

They’ll founder, Fain, they’ll die»

What is now known by the sorrel and the roan?

By the chestnut, and the bay, and the gelding grey?

It is, stay by the gate you are given

And remain in your place, for your season

And had the overfed dead but listened

To the high-fence, horse-sense, wisdom

«Did you hear that, Bear?»

Said Monkey, «We'll get out of here, fair and square

They left the gate open wide

So, my bride, here is my hand, where is your paw?

Try and understand my plan, Ursula

My heart is a furnace full of love that’s just, and earnest

Now, you know that we must unlearn this

Allegiance to a life of service

And no longer answer to that heartless

Hay-monger, nor be his accomplice

The charlatan, with artless hustling

But Ursula, we’ve got to eat something

And earn our keep, while still within

The borders of the land that man has girded

All double-bolted and tightfisted

Until we reach the open country

A-steeped in milk and honey

Will you keep your fancy clothes on, for me?

Can you bear a little longer to wear that leash?

My love, I swear by the air I breathe

Sooner or later, you’ll bare your teeth

But for now, just dance, darling

C’mon, will you dance, my darling?

Darling, there’s a place for us

Can we go, before I turn to dust?

Oh my darling there’s a place for us

Oh darling, c’mon will you dance, my darling?

The hills are groaning with excess

Like a table ceaselessly being set

My darling we will get there yet"

They trooped past the guards

Past the coops, and the fields, and the farmyards

All night, till finally

The space they gained grew

Much farther than the stone that bear threw

To mark where they’d stop for tea

But, «Walk a little faster, don’t look backwards

Your feast is to the East, which lies a little past the pasture

And the blackbirds hear tea whistling and rise and clap

Their applause caws the kettle black

And we can’t have none of that

Move along, Bear, there, there, that’s that»

Though cast in plaster

Our Ursula’s heart beat faster

Than Monkey’s ever will

But still, they have got to pay the bills

Hadn’t they?

That is what the monkey’d say

So, with the courage of a clown, or a cur

Or a kite, jerking tight at its tether

In her dun-brown gown of fur

And her jerkin of swansdown and leather

Bear would sway on her hindlegs

The organ would grind dregs of song for the pleasure

Of the children who’d shriek

Throwing coins at her feet then recoiling in terror

Sing, «Dance, darling

C’mon, will you dance, my darling?

Darling, there’s a place for us

Can we go, before I turn to dust?

Oh my darling there’s a place for us

Oh darling, c’mon, will you dance, my darling?

You keep your eyes fixed on the highest hill

Where you’ll ever-after eat your fill

Oh my darling, dear mine, if you dance

Dance darling and I’ll love you still"

Deep in the night shone a weak and miserly light where the monkey shouldered

his lamp

Someone had told him the bear’d been wandering a fair piece away from where

they were camped

Someone had told him the bear had been sneaking away to the seaside caverns,

to bathe

And the thought troubled the monkey for he was afraid of spelunking down in

those caves

Also afraid what the village people would say if they saw the bear in that state

Lolling and splashing obscenely well, it seemed irrational, really washing that

face

Washing that matted and flea-bit pelt in some sea-spit-shine, old kelp dripping

with brine

But Monkey just laughed, and he muttered, «When she comes back, Ursula will be

bursting with pride

Till I jump up saying, 'You've been rolling in muck,' saying, 'You smell of

garbage and grime'»

But far out, far out

By now, by now

Far out, by now, Bear ploughed

'Cause she would not drown

First the outside-legs of the bear up and fell down, in the water,

like knobby garters

Then the outside-arms of the bear fell off, as easy as if sloughed from boiled

tomatoes

Lowered in a genteel curtsy, bear shed the mantle of her diluvian shoulders

And, with a sigh, she allowed the burden of belly to drop, like an apron full

of boulders

If you could hold up her threadbare coat to the light, where it’s worn

translucent in places

You’d see spots where, almost every night of the year, Bear had been mending,

suspending that baseness

Now her coat drags through the water, bagging, with a life’s-worth of hunger,

limitless minnows

In the magnetic embrace, balletic and glacial, of Bear’s insatiable shadow

Left there, left there

When Bear left bear

Left there, left there

When Bear stepped clear of Bear

Sooner or later, you’ll bare your teeth

Внизу в зеленому сіні

Де зазвичай лежали Мавпа і Ведмідь

Вони прокинулися від крику конюшні

Сказав: «Хтось прийди швидше

Коні розв’язалися, захворіли травою

Вони заснують, Файн, вони помруть»

Що тепер відомі під щавлю і голіною?

Біля каштана, і бухти, і мерина сірого?

Це — залишайтеся біля воріт, які вам надані

І залишайтеся на своєму місці протягом сезону

І мав мертвих перегодованих, але слухав

До високого паркану, кінського чуття, мудрості

— Ти чув це, Ведмедику?

Мавпа сказала: «Ми підемо звідси, чесно

Вони залишили ворота навстіж відкритими

Отже, моя наречена, ось моя рука, де твоя лапа?

Спробуй зрозуміти мій план, Урсуло

Моє серце — піч, сповнена справедливої ​​та щирої любові

Тепер ви знаєте, що ми мусимо відучитися від цього

Відданість служінню

І більше не відповідати на це бездушне

Сіноторгівець, а також не бути його спільником

Шарлатан з невимушеною метушнею

Але Урсуло, ми повинні щось з’їсти

І заробити наше утримання, поки ще всередині

Межі землі, яку підперезала людина

Все подвійні болти і міцно стиснуті

Поки ми не вийдемо на відкриту місцевість

А, замочений в молоці та меді

Ти збережеш свій шикарний одяг для мене?

Чи можете ви витримати трошки довше, щоб носити цей повідець?

Моя любов, я клянуся повітрям, яким я дихаю

Рано чи пізно ти оголиш зуби

Але поки що танцюй, любий

Давай, ти танцюватимеш, мій любий?

Любий, тут є місце для нас

Можемо піти, поки я не перетворився на порох?

О, люба моя, тут є місце для нас

О, любий, давай танцюватимеш, мій любий?

Пагорби стогнуть від надлишку

Як стіл, який безперервно накривають

Мій любий, ми ще доберемося"

Вони пройшли повз охорону

Повз курники, і поля, і господарські двори

Всю ніч, поки нарешті

Площа, яку вони отримали, зростала

Набагато далі за камінь, який кинув ведмідь

Щоб позначити, де вони зупиняться на чай

Але «Іди трохи швидше, не оглядайся

Ваше свято на сході, який лежить трохи за пасовищем

А дрозди чують, як чай свистить, і піднімаються, і плескають

Їхні оплески каркають чайник чорним

І ми не можемо не мати нічого з цього

Рухайся, Ведмедик, туди, там, ось що»

Хоча відлитий у гіпсі

Серце нашої Урсули забилося швидше

Ніж Мавпа коли-небудь буде

Але все одно вони мають оплачувати рахунки

Хіба вони не були?

Ось що казала мавпа

Тож із мужністю клоуна чи кур

Або змія, міцно смикаючи за прив’язку

У її темно-коричневій сукні з хутра

І її куртка з лебедячого пуху та шкіри

Ведмедиця погойдувалася на задніх лапах

Для насолоди орган перемелює залишки пісні

Про дітей, які кричали

Кидав монети до її ніг, а потім відсахнувся від жаху

Заспівай: «Танцюй, люба

Давай, ти танцюватимеш, мій любий?

Любий, тут є місце для нас

Можемо піти, поки я не перетворився на порох?

О, люба моя, тут є місце для нас

О, любий, давай, ти будеш танцювати, мій любий?

Ви не відриваєте погляд від найвищого пагорба

Де ви завжди будете їсти досхочу

О, люба моя, люба моя, якщо ти танцюєш

Танцюй кохана, і я все ще буду любити тебе»

Глибоко вночі сяяло слабке й скупе світло там, де мавпа на плечі

його лампа

Хтось сказав йому, що ведмідь блукав звідки

вони були таборовані

Хтось сказав йому, що ведмідь крався до приморських печер,

 купатися

І ця думка стурбувала мавпу, бо вона боялася проникнути вниз

ті печери

Також бояться, що скажуть селяни, якби бачили ведмедя в такому стані

Непристойно валятися й хлюпатися, це здавалося нераціональним, справді це змило

обличчя

Мити цю сплутану шкуру з бліхами блиском від морської коси, зі старої ламінарії

з розсолом

Але Мавпа тільки засміялася, і він пробурмотів: «Коли вона повернеться, Урсула буде

розривається від гордості

Поки я не схоплюся, кажучи: "Ти валявся в бруді", кажучи: "Ти пахнеш

сміття і бруд"

Але далеко, далеко

Зараз, зараз

Далеко, зараз, Ведмідь орав

Бо вона б не втонула

Спочатку зовнішні ноги ведмедя піднялися і впали у воду,

як вузлуваті підв'язки

Тоді зовнішні руки ведмедя відпали, так легко, наче відірвані від вареного

помідори

Опустившись у витонченому реверансі, ведмедиця скинула мантію своїх потопних плечей

І, зітхнувши, дозволила тягарю живота впасти, як фартух повний

валунів

Якби ви могли піднести її потерте пальто до світла, де воно носиться

місцями прозорі

Ви побачите місця, де майже кожну ніч року Ведмідь залагоджував,

призупинення цієї підлості

Тепер її пальто тягнеться по воді, збираючи мішки, з голодом на все життя,

безмежні миньоу

У магнітних обіймах, балетних і льодовикових, ненаситної тіні Ведмедя

Залишили там, залишили там

Коли Ведмідь залишив ведмедя

Залишили там, залишили там

Коли Ведмідь відступив від Ведмедя

Рано чи пізно ти оголиш зуби