Vandemar - Joachim Witt

Du Nerv, Du Nervenfraser

Frisst Gras unter den Grasern

Siehst Staub auf klaren Glasern

Schleuderst das Kreuz ins Universum

Sehnst Dich nach der Menschenfaule

Unter der Last der Schicksalssaule

Ziehst jeden Strang um der Bedeutung willen

Kannst Deinen Durst nach Schmerz nie stillen

Verbeugst dich vor der luge

Auf das sich Einer Dir nur fuge

Vergiftest jedes Wasserloch

Auch wenns schon vorher ubel roch

Es wird langsam Nacht um Dich

Wer Dich nicht kennt, der furchtet sich

Laufst unruhig den Kanal englang

An dem noch nie ein Vogel sang

An dem noch nie ein Baum Erbluht

In dem man keinen Fisch mehr sieht

An dem Du keine Trane weinst

Wenn sich der Fluss mit Dir vereint

Fest umschlungen

Mit den jungen

Aphroditen strurzt Du in den Berg

In den Sumpfen

Spricht man leise

Dass man Dir hat schlecht getan

Ти нерви, ти нервомолочник

Їсть траву серед пасуться

Ви бачите пил на прозорих окулярах

Киньте хрест у всесвіт

Ти тужиш за ледарями

Під вагою стовпа долі

Потягнувши кожну струну заради сенсу

Ви ніколи не зможете втамувати спрагу болю

Уклон перед брехнею

На якому тільки приєднається до вас

Отруїти кожну ямку

Навіть якщо раніше воно погано пахло

Навколо вас поволі стає ніч

Хто тебе не знає, той боїться

Неспокійно йдеш по каналу

Де ніколи не співала жодна пташка

На якій ніколи не цвіло дерево

В якому вже не видно риби

Коли ти не плачеш сльозами

Коли річка приєднається до вас

міцно переплетені

З молодими

Афродіто ти в гору впадеш

На болотах

Ти говориш тихо?

Що тобі погано вчинили