Bataillon D'Amour - Joachim Witt

Wie weie Tcher schwimmt der Nebel durch die kalte Stadt

Er macht die Pflastersteine na und die Straen glnzen glatt

Aus meinem Hausflur fllt ein gelber Fetzen Licht

Er holt mir aus der Dunkelheit ein blasses Kindsgesicht

Ich denk', das Mdel kennst du doch

Die ist kaum dreizehn Jahr

Und flieht schon in die Dmmerung

Und hat schon Nacht I’m Haar

Bataillon d’Amour

Zwei schmale Jungenhnde streicheln ihre Brust

Ich geh' vorbei, mich streift ein warmer Hauch der Lust

Und auf der nassen Haut der Strae, da berhrn

Sich ihre Schatten lautlos und verfhrn

Verfhrn sich in die Liebe

Wie in ein Labyrinth

Wir knnen uns nicht wehren

Wenn’s einfach nur beginnt

Bataillon d’Amour

Туман пливе холодним містом, як білі рушники

Він мочить бруківку, а вулиці сяють

З мого коридору падає жовтий шматочок світла

Він виводить мені з темряви бліде дитяче обличчя

Я думаю, ти знаєш ту дівчину

Їй ледве тринадцять

І тікає вже в сутінки

А в моєму волоссі вже ніч

Батальйон «Амур».

Дві маленькі хлопчачі руки пестять її груди

Проходжу повз, теплий подих хтивості торкається мене

І по мокрій шкірі дороги, над нею

Їхні тіні мовчать і манять

Спокушатися на кохання

Як у лабіринті

Ми не можемо дати відсіч

Якщо тільки починається

Батальйон «Амур».