N'ouvre pas - Jean-Pierre Ferland

Si je viens frapper à ta porte

N’ouvre pas surtout n’ouvre pas

Fais comme si rien n'était horrible

Couche et fais la morte

Je n’ai pas l’amour qui soit bien

Je suis né près d’un mauvais orage

Suivis par fausses marées

Je suis comme un mauvais été

Comme un faux voyageur

Arrivé à peine arrivé

Je repartirais déjà

Sans mieux te prendre

Dejà sans mieux t’apprendre

Déjà cela c’est mieux

Si je viens frapper à ta porte

N’ouvre pas surtout n’ouvre pas

A ma plainte comme un mal

De la main sotte

Ou pareil ou pire à la fois

Alors entrer serait un désordre

Nos amours comme promis

Tu serais la neige et la pluie

La misericorde et mon deuil

Ma bouche et mon oeil

Car la poésie c’est toi

Je veux m’y prendre

C’est toi, veux-tu me prendre

Ca meurt, seul avec moi

Si je viens frapper à ta porte

Juste attend mais ne m’ouvre pas

Fais comme si de rien n'étais de rien

Pour mieux que j’avorte

Je te bois mais je me coupe le bras

Якщо я постукаю у твої двері

Не відкривай тим більше не відкривай

Поводься так, ніби нічого страшного немає

Лягай і прикидайся мертвим

У мене немає правильного кохання

Я народився під час сильного шторму

Слідом за помилковими припливами

Я як погане літо

Як фальшивий мандрівник

Приїхав ледве приїхав

Я б уже пішла

Не взявши вас краще

Вже не навчивши вас краще

Це вже краще

Якщо я постукаю у твої двері

Не відкривай тим більше не відкривай

На мою скаргу як на зло

З дурної руки

Або те саме чи гірше одночасно

Тож входити було б безладдям

Наша любов, як і обіцяли

Ти був би снігом і дощем

Милосердя і моя скорбота

Мій рот і моє око

Бо поезія – це ти

Я хочу піти

Це ти, відвезеш мене

Помирає наодинці зі мною

Якщо я постукаю у твої двері

Почекай, але не відкривай мені

Поводься так, ніби це нічого

Щоб краще я перервав

Я п'ю тебе, але я порізав собі руку