Never More - Jaromír Nohavica

Seděl jsem za stolem a básně čet

rádio hrálo

vtom slyším ťukání na parapet

tak tiché že se mi možná jen zdálo

zastřený mužský hlas z chodníku

tiše se ptal

Nerad vás ruším pane básníku

ale mohli bychom na chvíli dál?

V předsíni podal mi deštník a plášť

a láhev vína

jako bych někde už viděl tu tvář

byla to tvář na kterou se nezapomíná

v průvanu zhasla mi svíčka

zvenku studený vítr vál

na chodbě na dlaždičkách

za ním černý havran stál

Usedl do křesla a černý pták

sedl mu v klíně

bodlo mě u srdce když spatřil můj zrak

že z podešví mu trčí koňské žíně

Tak nás tu máte jak jste si přál

na lampu padl stín

přes psací stůl když mi vizitku dal

firma Ďábel a Syn V tolika nocích a v tolika dnech

jsem ho vzýval

volal ho na pomoc když docházel dech

a teď jsem se mu z očí v oči díval

cítil jsem konopnou smyčku

jak mi svírá krk

když ze záňadří vytáhl ceduličku

a dlouhý husí brk

Za kapku krve tě zahrnu vším

co budeš žádat

vidět to co jiní nevidí tě naučím

a slova k slovům v písně skládat

Co za to žádáš?

ptal jsem se ptal

jsem jen nuzný tvor

a havran v rohu zakrákal

Never more

Na dlani zaschlou kapku krve mám

a tma je v sále

když přijdou lijáky tak bolí ten šrám

a ono podívej se z okna — prší stále

nešťastně šťastný v půlce života

kymácející se vor

a havran na rameni skřehotá

Never more

Я сидів за столом і читав вірші

грало радіо

потім чую стукіт у підвіконня

так тихо, що мені могло здатися

— приглушений чоловічий голос з тротуару

— тихо запитав він

Я ненавиджу вас турбувати, поете

але чи можемо ми продовжити на мить?

Він передав мені в передпокої парасольку й плащ

і пляшку вина

ніби я десь бачив обличчя

це було незабутнє обличчя

моя свічка згасла на протягі

ззовні подув холодний вітер

в коридорі на плитці

за ним стояв чорний ворон

Він сів у крісло і чорний птах

він сидів у нього на колінах

це вразило моє серце, коли він побачив мій зір

що з його підошви стирчить кінський волос

Тож ти маєш нас тут, як хотів

на лампу впала тінь

через стіл, коли він дав мені мою візитну картку

компанія Диявол і син За стільки ночей і за стільки днів

Я кинув йому виклик

— покликав він собі на допомогу, коли йому задихалося

а тепер я подивився йому в очі

Я відчував конопляну петлю

хапаючи мене за шию

коли він стягнув із корми знак

і довге перо

За краплю крові я тебе всім закрию

що ти будеш просити

Я навчу тебе того, чого не бачу

і слова до слів у пісні скласти

чого ти просиш?

Я запитав

Я просто жалюгідна істота

а ворон заїкався в кутку

ніколи більше

У мене на долоні висохла крапля крові

а в залі темрява

коли йдуть зливи, шрам болить

а подивись у вікно — ще йде дощ

нещасливо щасливий посеред життя

хитаючись пліт

а ворон на плечі гарчить

ніколи більше