Kometa - Jaromír Nohavica

Spatřil jsem kometu oblohou letěla

Chtěl jsem jí zazpívat ona mi zmizela

Zmizela jako laň u lesa v remízku

V očích mi zbylo jen pár žlutých penízků

Penízky ukryl jsem do hlíny pod dubem

Až příště přiletí my už tu nebudem

My už tu nebudem ach pýcho marnivá

Spatřil jsem kometu chtěl jsem jí zazpívat

O vodě o trávě o lese

O smrti se kterou smířit nejde se

O lásce o zradě o světě

A o všech lidech co kdy žili na téhle planetě

Na hvězdném nádraží cinkají vagóny

Pan Kepler rozepsal nebeské zákony

Hledal až nalezl v hvězdářských triedrech

Tajemství která teď neseme na bedrech

Velká a odvěká tajemství přírody

Že jenom z člověka člověk se narodí

Že kořen s větvemi ve strom se spojuje

Krev našich nadějí vesmírem putuje

Spatřil jsem kometu byla jak reliéf

Zpod rukou umělce který už nežije

Šplhal jsem do nebe chtěl jsem ji osahat

Marnost mě vysvlékla celého donaha

Jak socha Davida z bílého mramoru

Stál jsem a hleděl jsem hleděl jsem nahoru

Až příště přiletí ach pýcho marnivá

My už tu nebudem ale jiný jí zazpívá

O vodě o trávě o lese

O smrti se kterou smířit nejde se

O lásce o zradě o světě

Bude to písnička o nás a kometě

Я бачив, як комета летіла по небу

Я хотів їй заспівати, вона зникла

Зникла, як лань, біля лісу в нічию

У мене в очах залишилося лише кілька жовтих копійок

Гроші я сховав у землю під дубом

Наступного разу, коли вони прилетять, нас тут не буде

Нас уже не буде, о марна гордість

Побачив комету, захотів їй заспівати

Про воду про траву про ліс

Смерть, з якою неможливо примиритися

Про кохання про зраду про світ

І про всіх людей, які коли-небудь жили на цій планеті

На зоряній станції брязкають вагони

Містер Кеплер порушив закони неба

Він шукав, поки не знайшов його в астрономічних телескопах

Таємниці, які ми тепер несемо на своїх плечах

Великі та давні таємниці природи

Що тільки людина народжується від людини

Що корінь з гілками в дереві з'єднується

Кров наших надій мандрує космосом

Я побачив комету як рельєф

З рук художника, якого вже немає в живих

Я піднявся на небо, хотів її доторкнутися

Марнославство роздягло мене до босого

Як біла мармурова статуя Давида

Я стояв і дивився вгору

До наступного разу він летить о марна гордість

Нас уже не буде, а співатиме хтось інший

Про воду про траву про ліс

Смерть, з якою неможливо примиритися

Про кохання про зраду про світ

Це буде пісня про нас і про комету