Mikymauz - Jaromír Nohavica

Ráno mě probouzí tma sahám si na zápěstí

Zda mi to ještě tluče zdali mám ještě štěstí

Nebo je po mně a já mám voskované boty

Ráno co ráno stejné probuzení do nicoty

Není co není jak není proč není kam

Není s kým není o čem každý je v sobě sám

Vyzáblý Don Quijote sedlá svou Rosinantu

A Bůh je slepý řidič sedící u volantu

Zapínám telefon — záznamník cizích citů

Špatné zprávy chodí jako policie za úsvitu

Jsem napůl bdělý a napůl ještě v noční pauze

Měl bych se smát ale mám úsměv Mikymauze

Rána bych zrušil

Dobrý muž v rádiu pouští Chick Coreu

Opravdu veselo je asi jako v mauzoleu

Ve frontě na mumii mám kruhy pod očima

Růžový rozbřesk fakt už mě nedojímá

Povídáš něco o tom co bychom dělat měli

Pomalu vychládají naše důlky na posteli

Všechno se halí v šeru čí to bylo vinou

Že dřevorubec máchl mezi nás širočinou?

Postele rozdělené na dva suverénní státy

Ozdoby na tapetách jsou jak pohraniční dráty

Ve spánku nepřijde to spánek je sladká mdloba

Že byla ve mně láska je jenom pustá zloba

Dráty bych zrušil

Prokletá hodina ta minuta ta krátká chvíle

Kdy věci nejsou černé ale nejsou ani bílé

Kdy není tma ale ještě ani vidno není

Bdění je bolest bez slastného umrtvení

Zběsile mi to tepe a tupě píchá v třísle

Usnout a nevzbudit se nemuset na nic myslet

Opřený o kolena poslouchám tvoje slzy

Na život už je pozdě a na smrt ještě brzy

Co bylo kdysi včera je jako nebylo by

Káva je vypita a není žádná do zásoby

Věci co nechceš ať se stanou ty se stejně stanou

A chleba s máslem padá na zem vždycky blbou stranou

Máslo bych zrušil

Povídáš o naději a slova se ti pletou

Jak špionážní družice letící nad planetou

Svlíknout se z pyžama to by šlo ještě lehce

Dvacet let mluvil jsem a teď už se mi mluvit nechce

Z plakátu na záchodě prasátko vypasené

Kyne mi zatímco se kolem voda dolů žene

Všechno je vyřčeno a odnášeno do septiku

Jenom mně tady zbývá prodýchat pár okamžiků

Sahám si na zápěstí a venku už je zítra

Hodiny odbíjejí signály Dobrého jitra

Jsem napůl bdělý a napůl ještě v noční pauze

Měl bych se smát ale mám úsměv Mikymauze

Lásku bych zrušil

Ráno mě probouzí tma sahám si na zápěstí

Zda mi to ještě tluče zdali mám ještě štěstí

Nebo je po mně a já mám voskované boty

Ráno co ráno stejné probuzení do nicoty

Вранці прокидаюся, тягнусь до зап’ястя

Мене досі б'є, чи ще пощастить?

Або він переслідує мене, а я маю вощені черевики

Те саме пробудження до небуття щоранку

Немає нічого, що не так є, чому немає де

Немає нікого, з ким би були всі

Худий Дон Кіхот сідлає свою Росінанту

А Бог — сліпий водій, що сидить за кермом

Включаю телефон - диктофон

Погані новини приходять, як поліція на світанку

Я наполовину прокинувся і наполовину все ще вночі

Я повинен сміятися, але в мене микимаузька посмішка

Я б скасував рану

Хороша людина на радіо грає Чіка Кореа

Це дійсно весело, як мавзолей

У мене кола під очима в рядку біля мумії

Рожевий світанок мене вже справді не чіпає

Ви щось кажете про те, що ми повинні робити

Повільно наші ямочки остигають на ліжку

Усе вкрите мороком, чия це була вина

Щоб лісоруб багато пронесся серед нас?

Ліжка розділені на дві суверенні держави

Прикраси на шпалерах схожі на бордюрні дроти

У сні не приходить, щоб сон солодкий непритомність

Те, що в мені була любов, — це суцільна злоба

Я б скасував дроти

Проклята година, хвилина, коротка мить

Коли речі не чорні, але й не білі

Коли не темно, то навіть не видно

Бдування — це біль без приємного оніміння

Воно люто б’є мене і тупо вдаряє в пах

Щоб заснути і не прокинутися, не треба ні про що думати

Спершись на коліна, слухаю твої сльози

Надто пізно для життя і надто рано для смерті

Те, що було колись вчора, наче не буде

Кава випита, а її немає в наявності

Те, чого ти не хочеш, все одно станеться

А хліб з маслом завжди падає на землю

Я б скасував масло

Ви говорите про надію, а слова неправильні

Як супутник-шпигун, що летить над планетою

Зняти піжаму все одно було б легко

Я вже двадцять років розмовляю, а тепер не хочу говорити

З плаката на унітазі паслося порося

Воно піднімається до мене, як вода мчить вниз

Все сказано і віднесено в септик

Все, що мені потрібно зробити тут, це подихати на кілька хвилин

Я тягнуся до свого зап’ястя, і воно вже завтра

Годинник відбиває знаки Доброго ранку

Я наполовину прокинувся і наполовину все ще вночі

Я повинен сміятися, але в мене микимаузька посмішка

Я б скасував кохання

Вранці прокидаюся, тягнусь до зап’ястя

Мене досі б'є, чи ще пощастить?

Або він переслідує мене, а я маю вощені черевики

Те саме пробудження до небуття щоранку