We Endure - Janis Ian

The fields were fallow, the wells were dry

A mother’s sorrow begged an unforgiving sky

And every day another year dragged by

'Til it seemed that even God had turned his back

And just like Mother Earth, we soon would crack

But we endured

Though the road only got longer, we endured

And it seemed to make us stronger

Even when the wolves were howling at the door

We endured

Summer sorrows gave way to winter chills

Fever stalked the land 'til it drank its fill

Of children sweet as mother’s milk

Every night another angel earned its wings

And it seemed we would not live to face the spring

But we endured

Though the road only got longer, we endured

And it seemed to make us stronger

Even when the wolves were howling at the door

We endured

Our hearts are fragile

Our bodies soon unwind

We’ve barely learned to live

When we begin to die

When your children ask me

Why we’re even born

I say — we are but the tail wind of a storm

The thunder echoes loudest when it’s gone

And we endure

Though the road only gets longer, we endure

And I swear it makes us stronger

Even when the wolves are howling at the door

We endure

Even when the wolves are howling at the door

We endure

Поля були перелогові, криниці пересохли

Смуток матері благав невблаганне небо

І кожен день тягнувся ще один рік

Поки не здавалося, що навіть Бог відвернувся від нього

І так само, як Матір-Земля, ми незабаром зламалися

Але ми витримали

Хоча дорога стала довшою, ми витримали

І, здавалося, це зробило нас сильнішими

Навіть коли вовки вили біля дверей

Ми витерпіли

Літні печалі змінилися зимовими холодами

Лихоманка переслідувала землю, поки вона не випила

Дітей солодкі, як молоко матері

Щовечора ще один ангел заробляв свої крила

І, здавалося, ми не доживемо до весни

Але ми витримали

Хоча дорога стала довшою, ми витримали

І, здавалося, це зробило нас сильнішими

Навіть коли вовки вили біля дверей

Ми витерпіли

Наші серця тендітні

Наші тіла незабаром розслабляються

Ми ледве навчилися жити

Коли ми починаємо вмирати

Коли мене просять твої діти

Чому ми навіть народилися

Я кажу — ми лише попутний вітер бурі

Грім лунає найгучніше, коли його немає

І ми терпимо

Хоча дорога стає лише довшою, ми витримуємо

І я присягаюся, це робить нас сильнішими

Навіть коли вовки виють біля дверей

Ми витримуємо

Навіть коли вовки виють біля дверей

Ми витримуємо