Я помню - Интонация

Припев:

А за окном моим опять метель,

И тишина рождает снова музыку и слов,

Тех что ты дарила мне и поцелуй, я помню.

А за окном моим опять метель,

И тишина рождает снова музыку и слов,

Тех что ты дарила мне и поцелуй, я помню.

Первый Куплет: Интонация

Я помню ночью, те далёкие шаги и сны,

Что помогли тебя искать,

Но не похожи дни на те, что видел я.

Мне нужно научиться отпускать,

И в каждом человеке видеть красоту и знать,

Что, если веришь ты,

То обязательно, не сомневайся, встретишь ту,

С кем обретёшь покой, уют, семью.

И поднимая голову к небу, я буду говорить тебя люблю,

Благодарю за всё, моя Вселенная, в тебе.

Припев:

А за окном моим опять метель,

И тишина рождает снова музыку и слов,

Тех что ты дарила мне и поцелуй, я помню.

А за окном моим опять метель,

И тишина рождает снова музыку и слов,

Тех что ты дарила мне и поцелуй, я помню.

Второй Куплет: Интонация

Какие же глупые,

Мы не любим думать, любим выдумывать.

И не капли сути в той глубине ругани

Иди отсюда слышно вместо иди ко мне.

Зачем?

Станет ли легче?

Ответь, что мы доказываем вечно.

На дверь указать прочь, выгнать проще,

Но много ли тех, кто любит это одиночество!

Всё это — творчество, так ведь говорят мне,

И я бы с радостью ответил: «Ладно!»

Но вряд ли, вот лично я хотя бы однажды

Смог за правду ложь выдать, зло за добро.

Это моё снаружи и внутри, пойми,

Вся моя жизнь — эти ноты и стихи.

И если я говорю о том, как есть на весь мир,

Скажи, что это, и кто для меня ты?

Припев:

А за окном моим опять метель,

И тишина рождает снова музыку и слов,

Тех что ты дарила мне и поцелуй, я помню.

А за окном моим опять метель,

И тишина рождает снова музыку и слов,

Тех что ты дарила мне и поцелуй, я помню.

Приспів:

А за вікном моїм знову хуртовина,

І тиша народжує знову музику і слов,

Тих, що ти дарувала мені і поцілунок, я пам'ятаю.

А за вікном моїм знову хуртовина,

І тиша народжує знову музику і слов,

Тих, що ти дарувала мені і поцілунок, я пам'ятаю.

Перший Куплет: Інтонація

Я пам'ятаю вночі, ті далекі кроки і сни,

Що допомогли тебе шукати,

Але не схожі дні на те, що бачив я.

Мені треба навчитися відпускати,

І в кожній людині бачити красу і знати,

Що, коли віриш ти,

То обов'язково, не сумнівайся, зустрінеш ту,

З ким здобудеш спокій, затишок, сім'ю.

І піднімаючи голову до неба, я буду говорити тебе люблю,

Дякую за все, мій Всесвіт, у тобі.

Приспів:

А за вікном моїм знову хуртовина,

І тиша народжує знову музику і слов,

Тих, що ти дарувала мені і поцілунок, я пам'ятаю.

А за вікном моїм знову хуртовина,

І тиша народжує знову музику і слов,

Тих, що ти дарувала мені і поцілунок, я пам'ятаю.

Другий Куплет: Інтонація

Які ж дурні,

Ми не любимо думати, любимо вигадувати.

І не краплі суті в тій глибині лайки

Іди звідси чути замість іди до мене.

Навіщо?

Чи стане легше?

Відповідай, що ми доводимо вічно.

На двері вказати геть, вигнати простіше,

Але чи багато тих, хто любить цю самоту!

Все це — творчість, так кажуть мені,

І я би з радістю відповів: «Добре!»

Але вряд ли, ось особисто я хоча би одного разу

Зміг за правду брехню видати, зло за добро.

Це моє зовні і всередині, зрозумій,

Все моє життя — ці ноти та вірші.

І якщо я говорю про тому, як є на весь світ,

Скажи, що це, і хто для мене ти?

Приспів:

А за вікном моїм знову хуртовина,

І тиша народжує знову музику і слов,

Тих, що ти дарувала мені і поцілунок, я пам'ятаю.

А за вікном моїм знову хуртовина,

І тиша народжує знову музику і слов,

Тих, що ти дарувала мені і поцілунок, я пам'ятаю.