Паруса - Интонация

Я пробовал много всего, но всё не то.

Есть проездной, но здесь нет метро.

А где-то там, далеко, мои паруса алые,

Нежатся в плену твоей гавани.

Много всего, но всё не то.

Есть проездной, но здесь нет метро.

А где-то там, высоко, облака одинокие мои —

В обители небес твоих.

В раздетых окнах панорама рассвета;

И только ветер — немой хранитель сплетен,

За горизонтом спрячет месяц.

Диверсия мысли, лежу без сил, будильник на 10.

И дело вовсе не в бессоннице, отнюдь — нет,

Что будто дирижёр бессовестный орудует

Этим — неистовым хором всего вокруг.

Даже то, что он вторит ему — меня не тревожит ничуть!

С акцентом надобности чувств этих пульс гремит,

Как цербер, от цепи осипший, на жизнь рычит.

И не найти ключи к себе, чтоб вырвать чип этот,

Да нервы вылечить от увечий.

Увы, процесс естественный —

Смириться и не выдумывать других версий.

Мы встретимся, обязательно, я знаю;

Но сейчас — лети душа, отпускаю.

Я пробовал много всего, но всё не то.

Есть проездной, но здесь нет метро.

Где-то там, далеко, мои паруса алые,

Нежатся в плену твоей гавани.

Много всего, но всё не то.

Есть проездной, но здесь нет метро.

Где-то там, высоко, облака одинокие мои —

В обители небес твоих.

Много всего, но всё не то.

Есть проездной, но здесь нет метро.

Где-то там, далеко, мои паруса алые,

Нежатся в плену твоей гавани.

Много всего, но всё не то.

Есть проездной, но здесь нет метро.

Где-то там, высоко, облака одинокие мои —

В обители небес твоих.

Я пробував багато всього, але все не те.

Є проїзний, але тут немає метро.

А десь там, далеко, мої вітрила червоні,

Ніснуть у полоні твоєї гавані.

Багато всього, але все не те.

Є проїзний, але тут немає метро.

А десь там, високо, хмари самотні мої—

В обителі небес твоїх.

У роздягнених вікнах панорама світанку;

І тільки вітер — німий зберігач пліток,

За горизонтом сховає місяць.

Диверсія думки, лежу без сил, будильник на 10.

І справа зовсім не в безсонні, аж ніяк—ні,

Що ніби диригент безсовісний орудує

Цим — шаленим хором всього навколо.

Навіть те, що він вторить йому — мене не турбує анітрохи!

З акцентом необхідності почуттів цих пульс гримить,

Як цербер, від ланцюга осиплий, на життя гарчить.

І не знайти ключі до себе, щоб вирвати чіп цей,

Так нерви вилікувати від каліц.

На жаль, процес природний

Змиритися і не вигадувати інших версій.

Ми зустрінемося, обов'язково, я знаю;

Але нині — лети душа, відпускаю.

Я пробував багато всього, але все не те.

Є проїзний, але тут немає метро.

Десь там, далеко, мої вітрила червоні,

Ніснуть у полоні твоєї гавані.

Багато всього, але все не те.

Є проїзний, але тут немає метро.

Десь там, високо, хмари самотні мої—

В обителі небес твоїх.

Багато всього, але все не те.

Є проїзний, але тут немає метро.

Десь там, далеко, мої вітрила червоні,

Ніснуть у полоні твоєї гавані.

Багато всього, але все не те.

Є проїзний, але тут немає метро.

Десь там, високо, хмари самотні мої—

В обителі небес твоїх.