Шаткость - Illumate

Интро: Logonaut

Хотя мы и предпочитаем не озвучивать этого, особенно в молодости,

В глубине души мы надеемся на то, что, в конечном счёте,

Нам удастся достичь совершенства в определённых жизненных сферах.

Мы мечтаем о том дне, когда обретём идеальные гармоничные отношения,

Приносящую глубокое чувство удовлетворения работу,

Счастливую семейную жизнь и уважение окружающих.

Но жизни свойственно озадачивать нас множеством невзгод.

Первый Куплет:

Рэп — небезопасная канатная дорожка.

По ней я пробираюсь аккуратно, осторожно.

По ней перемещаюсь, поднимаясь понемножку.

Я начал со дна, потом был у подножья,

А щас же едва взгляд бросаю под ножки —

Я бледен, поник, как заряженный ношпой Noize.

Хоть уверенно скинул изношенный слой,

Тормозит ведь изрядно страховочный пояс.

Я до сих пор ещё не принял риски,

А жанр вынуждает быть эквилибристом.

Don’t be a киска!

Ты накупил строп.

Мэйт, не слишком ли низко теперь врубить стоп?

Говорил, что убийца всех этих котов,

А сейчас приглядись-ка, каков же итог?

Где вершины, раздетый, босой?

Альпинист не выбирает пики, коль хребет не крутой.

Ты услышал?

Припев:

Но я привык поддержки чуждаться,

Ведь их руки в бока, как в шиатцу.

Отсюда вымерял каждый шаг свой

Я сам: жизнь, как на палубе, шатк…

Второй Куплет:

Поначалу это баловство:

Раскачивает только балансборд.

Затем это отчасти баловство:

Ты стоишь, идя на холостом.

А потом едва ли баловство:

С ними на ножах, как кровосток.

И в конце вообще не баловство,

Когда уже висишь на волосок!

Кем стал бы, его порви я?

Сквозь судьбы перипетии

Нёс огонь с Олимпа им,

Так почему гипотермия?

Я промёрз и обморожен.

Вечных грёз своих заложник.

Стоило ли брать за вожжи,

Коли сам коня стреножил?

Без шуток, каждый фэн знает, нет тайны,

Что я не соблёл ни одного дедлайна:

Пишу всё last night,

Спешу, как подобает лишь Tech N9ne'y.

Мой маршрут, он пролетает по слэклайну,

И, теряя равновесие, стал параноиком.

Из записей в песни, канал — в туровой влог.

Из нёрда в murderer:

Эта ракетка — мухобойка.

Даже стоя на ногах нетвёрдо,

Нужно одержать победу: я — Юра Бойка.

А у меня времени всё меньше на истечение таймера,

И как при приближении лавины разрушительной в обречении замер я.

В заключении камеры, там находясь, я едва не потух.

В заключении решительней ставя стопу на стропу,

Я не сдаюсь, и, хоть я устаю, я устою.

Не сдаюсь, и, хоть я устаю, я устою.

Не сдаюсь, и, хоть я устаю, я устою.

Не сдаюсь, и, хоть я устаю, я устою.

Не сдаюсь, и, хоть я устаю, я устою.

Не сдаюсь, и, хоть я устаю, я устою.

Не сдаюсь, и, хоть я устаю, я устою.

Не сдаюсь, и, хоть я устаю, я устою.

Інтро: Logonaut

Хоча ми і волімо не озвучувати цього, особливо в молодості,

Вглибині душі ми сподіваємося на те, що, в кінцевому рахунку,

Нам вдасться досягти досконалості у певних життєвих сферах.

Ми мріємо про той день, коли набудемо ідеальних гармонійних відносин,

Що приносить глибоке почуття задоволення роботу,

Щасливе сімейне життя і повага оточуючих.

Але життя властиво спантеличувати нас безліччю негараздів.

Перший Куплет:

Реп — небезпечна канатна доріжка.

По ній я пробираюся акуратно, обережно.

По ній переміщаюся, піднімаючись потроху.

Я почав з дна, потім був у підніжжя,

А щас що ледве погляд кидаю під ніжки —

Я блідий, поник, як заряджений ношпою Noize.

Хоч упевнено скинув зношений шар,

Адже гальмує добряче страхувальний пояс.

Я досі ще не прийняв ризики,

А жанр змушує бути еквілібристом.

Don't be a киска!

Ти накупив строп.

Мейт, не занадто низько тепер врубати стоп?

Говорив, що вбивця всіх цих котів,

А зараз придивися-но, який же результат?

Де вершини, роздягнений, босий?

Альпініст не вибирає піки, якщо хребет не крутий.

Ти почув?

Приспів:

Але я звик підтримки цуратися,

Адже їхні руки в боки, як у шиатці.

Звідси виміряв кожен свій крок

Я сам: життя, як на палубі, шатк...

Другий Куплет:

Спочатку це пустощі:

Розгойдує лише балансборд.

Потім це частково пустощі:

Ти стоїш, йдучи на холостому.

А потім ледь баловство:

З ними на ножах, як кровосхід.

І в кінці взагалі не баловство,

Коли вже висиш на волосок!

Ким став би, його порви я?

Крізь долі перипетії

Нес вогонь з Олімпу ім,

То чому гіпотермія?

Я промерз і обморожений.

Вічних мрій своїх заручник.

Варто було брати за віжки,

Коли сам коня стриножив?

Без жартів, кожен фен знає, немає таємниці,

Що я не соблів жодного дедлайну:

Пишу все last night,

Поспішаю, як належить лише Tech N9ne'y.

Мій маршрут, він пролітає по слеклайну,

І, втрачаючи рівновагу, став параноїком.

З записів у пісні, канал — у туровий волог.

З нерду в murderer:

Ця ракетка - мухобійка.

Навіть стоячи на ногах нетвердо,

Потрібно здобути перемогу: я — Юра Бойко.

А у мені часу все менше на закінчення таймера,

І як при наближенні лавини руйнівної в приреченні завмер я.

У висновку камери, там перебуваючи, я ледь не погас.

У висновку рішучіше ставлячи стопу на стропу,

Я не здаюся, і, хоч я втомлююся, я встою.

Не здаюся, і, хоч я втомлююся, я встою.

Не здаюся, і, хоч я втомлююся, я встою.

Не здаюся, і, хоч я втомлююся, я встою.

Не здаюся, і, хоч я втомлююся, я встою.

Не здаюся, і, хоч я втомлююся, я встою.

Не здаюся, і, хоч я втомлююся, я встою.

Не здаюся, і, хоч я втомлююся, я встою.