Сто лет спустя - Игорь Корнелюк

Я не знаю когда

Через год, через два

Может 100 лет спустя, тебя

Я осенним днем снова встречу.

В толчее городской

Мы столкнемся с тобой.

Я скажу: 'Не спеши, постой.'

И решим побыть целый вечер мы Опять вдвоем

В водовороте дождя.

Вновь ты и я,

Пешком, без цели, бродя.

Осенним днем

Давно друг друга простя,

Сто лет спустя

Будем долго бродить,

Ни о чем говорить

Я спрошу тебя, может быть

Стоит ли звонить тебе завтра.

И быть может в ответ

Ты не скажешь мне нет

Ссор вчерашних растаял след

В темных окнах вспыхнет внезапно свет.

Опять вдвоем

В водовороте дождя.

Вновь ты и я,

Пешком, без цели, бродя.

Осенним днем

Давно друг друга простя,

Сто лет спустя

Я не знаю коли

За рік, за два

Може 100 років по тому, тебе

Я осіннім днем ​​знову зустріну.

У толче міський

Ми зіштовхнемося з тобою.

Я скажу: 'Не поспішай, стривай.'

І вирішимо побути цілий вечір ми Знову вдвох

У вирі дощу.

Знову ти і я,

Пішки, без мети, блукаючи.

Осіннім днем

Давно один одного вибачивши,

Сто років по тому

Будемо довго бродити,

Ні про що говорити

Я спитаю тебе, може бути

Чи варто дзвонити тобі завтра.

І  може бути у відповідь

Ти не скажеш мені ні

Сварок вчорашніх розтанув слід

У темних вікнах спалахне раптово світло.

Знову вдвох

У вирі дощу.

Знову ти і я,

Пішки, без мети, блукаючи.

Осіннім днем

Давно один одного вибачивши,

Сто років по тому