Насовсем - Игорь Корнелюк

Для кого-то снова весна, звёзды в ряд,

Где-то сезон дождей.

А где-то свет из окна, там не спят,

Может быть, ждут гостей.

Мой друг от меня ушёл, было ровно семь.

Мой друг от меня ушел, — насовсем.

Он ко мне тогда опоздал —

Не беда, просто попал в час-пик.

Он на прощанье сказал:

«Ерунда — все хорошо, старик».

Мой друг от меня ушёл, было ровно семь.

Мой друг от меня ушел, — насовсем.

Телефон ночами молчит…

Мне теперь некого больше ждать.

А если кто-то звонит в эту дверь —

Мне ни к чему бежать.

Мой друг от меня ушёл, было ровно семь.

Мой друг от меня ушел, — насовсем.

Для когось знову весна, зірки в ряд,

Десь сезон дощів.

А десь світло з вікна, там не сплять,

Можливо, чекають на гостей.

Мій друг від мене пішов, було рівно сім.

Мій друг від мене пішов, назовсім.

Він до мені тоді запізнився —

Не біда, просто потрапив у годину-пік.

Він на прощання сказав:

«Грунда — все добре, старий».

Мій друг від мене пішов, було рівно сім.

Мій друг від мене пішов, назовсім.

Телефон ночами мовчить.

Мені тепер нема кого більше чекати.

А якщо хтось дзвонить у ці двері —

Мені ні до чого бігти.

Мій друг від мене пішов, було рівно сім.

Мій друг від мене пішов, назовсім.