Madeleine - Hugues Aufray

Debout sur un bac de misère

Allant au gré de la rivière

Dans la nuit, chante un vieux passeur

Il chante et rit autant qu’il pleure

Madeleine, Madeleine

Demain matin, il se marie

Et le bouquet qu’il a choisi

C’est Madeleine, la pécheresse

Qui l’a cueilli dans sa détresse

Madeleine, Madeleine

Tout le village s’est embarqué

Sur le radeau de la mariée

Les gens se moquent entre leurs dents

En regardant vêtue de blanc

Madeleine, Madeleine

Mais le radeau a chaviré

Il était vraiment trop chargé

Chevaux, amis, femme et carrosse

Tout s’est noyé le jour des noces

De Madeleine, de Madeleine

On a cherché la vérté

Mais elle aussi avait coulé

Il n’est resté qu’un vieux passeur

Pleurant l’amour, perdant l’honneur

Pour Madeleine, pour madeleine

(Merci à nadine pour cettes paroles)

Стоячи на смітнику для нещастя

Спускаючись по річці

Уночі співає старий перевізник

Він співає і сміється, як і плаче

Магдалина, Магдалина

Завтра вранці він одружується

І букет він вибрав

Це Мадлен, грішниця

Хто підхопив його в біді

Магдалина, Магдалина

На борт піднялося все село

На плоту нареченої

Люди сміються між зубами

Дивлячись одягнений у біле

Магдалина, Магдалина

Але пліт перекинувся

Було справді надто зайнято

Коні, друзі, дружина і карета

Все потонуло в день весілля

Від Мадлен, від Мадлен

Ми шукали правду

Але вона теж потонула

Залишився лише старий контрабандист

Плачу за коханням, втрачаючи честь

Для Мадлен, для Мадлен

(Дякую Nadine за ці тексти)