La Ville que j'aimais tant - Hugues Aufray

Dans mon cœur tambour il y aura toujours

Un battement pour la ville que j’ai tant aimée

Je m’souviens des jours où je séchais les cours:

On jouait au ballon dans le chantier

On rentrait le soir en courant sous la pluie

Et, pareille à l’eau de la fontaine au bout du square

S'écoula ma vie, mes jours et mes nuits

Dans la ville que j’aimais tant

Des matins d’orage, la sirène du barrage

Appelait à l’ouvrage les femmes de la cité

Et les hommes au chômage tenaient le ménage

Préparaient aux enfants leur goûter

La vie était dure, pas de pain dans le four

Mais ils regardaient droit devant sans murmure

Comme des vautours ils veillaient sur leurs tours

De la ville que j’aimais tant

Il y avait dans l’air comme un hymne, un air

Une chanson poitrinaire qui montait de l’arsenal

Je n'étais pas peu fier le jour de mon premier salaire

Quand je jouais d’la guitare dans les bals

Ainsi passait ma jeunesse, et, pour dire le moins

Je ne chantais pas ou en montant dans l’express

De la ville que j’aimais tant

Quand je m’en suis r’tourné après bien des années

Les yeux m’ont brûlé de voir ma ville à genoux

Les tanks, les blindés, les cafés bombardés

Et dans l’air, cette odeur de brisé

L’armée a mis ses feux sur le vieux chantier

Et ces maudits, maudits remparts de barbelés !

Qu’ont-ils faits, mon Dieu, les vétérans et les bleus

De la ville que j’aimais tant?

Et passe le temps et passent les ans

Au loin, dans le vent, sont envolés mes regrets

Le feu et le sang sont rentrés dans les rangs

Et j’espère ne les revoir jamais

Mais toi, mon p’tit frère, qui n’a pas connu ça

Tes pistolets de plastique et tes sabres de bois

Range-les au vestiaire: on ne joue pas à la guerre

Dans la ville que j’aime tant !

У моєму серці барабан завжди буде

Удар для міста, яке я так любив

Я пам'ятаю дні, коли прогулював уроки:

Ми грали в м’яч на будівництві

Ми побігли додому вночі під дощем

І як вода у фонтані в кінці площі

Пройшло моє життя, мої дні і мої ночі

У місті, яке я так любив

Бурхливі ранки, сирена дамби

Викликав жінок міста на роботу

А безробітні тримали будинок

Приготували для дітей свої закуски

Життя було важке, хліба в печі не було

Але вони дивилися прямо перед собою без шепотіння

Як стерв'ятники, вони стерегли свої вежі

З міста, яке я так любив

У повітрі лунав гімн, мелодія

Зворушлива пісня, що вийшла з арсеналу

Я не трохи пишався в день своєї першої зарплати

Коли я грав на гітарі на танцях

Так пройшла моя молодість, і, м’яко кажучи

Я не співав і не сідав на експрес

З міста, яке я так любив

Коли я відвернувся через багато років

У мене горіли очі, коли я бачив моє місто на колінах

Розбомбили танки, бронетехніку, кафе

І в повітрі цей розбитий запах

На старому будівництві армія розпалила вогнища

І ті прокляті, прокляті вали з колючого дроту!

Що вони наробили, Боже мій, ветерани та сині

З міста, яке я так любив?

І скоротити час, і пройти роки

Далеко на вітрі зникли мої жаль

Вогонь і кров увійшли до лав

І я сподіваюся, що більше ніколи їх не побачу

Але ти, мій молодший брате, який цього не знав

Ваші пластикові пістолети і ваші дерев’яні шаблі

Покладіть їх у гардероб: ми не граємо у війну

У місті, яке я так люблю!