Воздух машинариума - Hawaiian Sadness

Как разбитые люди сдаются.

Видишь, очереди —

Длинные очереди к точкам со стеклотарой?

С сердца сходит талый вчерашний снег

И ты вдохнешь металлический воздух

Проведи меня с последней тишиной

И над шумною рекою проведи.

Над асфальтовой рекой, до земли живой

Где зарыт топор войны, где зарыт топор войны.

Наверное зарыт топор войны,

Наверное зарыт топор войны;

Зарыт топор войны.

Говорят, что время течёт, как река —

И в этом правда, а людей к утру выбрасывает прибоем;

А ещё, что время темница, ты в неволе;

И в темнице есть нить Ариадны, подожжённый фитиль.

Только ты не можешь идти,

Потому что по горло небесной манны.

Непонятно, что с этим местом не так —

И на это место тебя поставят как диагноз.

И тебе станет так спокойно,

Так спокойно, что даже мерзко.

Бесполезная человеческая субстанция

Покидает чрево —

И в холодные руки нервного срыва,

С каждым шагом путь становится

Более необъяснимым;

Правда ведь, Нео?

Проведи меня с последней тишиной

И над шумною рекою проведи.

Над асфальтовой рекой, до земли живой

Где зарыт топор войны, где зарыт топор войны.

Наверное зарыт топор войны,

Наверное зарыт топор войны;

Зарыт топор войны.

Як розбиті люди здаються.

Бачиш, черги —

Довгі черги до точок зі склотарою?

З серця сходить талий вчорашній сніг

І ти вдихнеш металеве повітря

Проведи мене з останньою тишею

І над шумною рікою проведи.

Над асфальтовою річкою, до землі живої

Де зарито сокиру війни, де зарито сокиру війни.

Напевно зарито сокиру війни,

Напевно зарито сокиру війни;

Зарито сокиру війни.

Кажуть, що час тече, як річка—

І в цьому правда, а людей до ранку викидає прибоєм;

А ще, що час в'язниця, ти в неволі;

І в темниці є нитка Аріадни, підпалений гніт.

Тільки ти не можеш іти,

Бо по горло небесної манни.

Незрозуміло, що з цим місцем не так

І на це місце тебе поставлять як діагноз.

І тобі стане так спокійно,

Так спокійно, що навіть бридко.

Некорисна людська субстанція

Залишає черево —

І в холодні руки нервового зриву,

З кожним кроком шлях стає

Більш незрозумілим;

Адже правда, Нео?

Проведи мене з останньою тишею

І над шумною рікою проведи.

Над асфальтовою річкою, до землі живої

Де зарито сокиру війни, де зарито сокиру війни.

Напевно зарито сокиру війни,

Напевно зарито сокиру війни;

Зарито сокиру війни.