Quante abitudini - Gigi Finizio

E siamo qui,

cercando in fondo le parole

quelle che non diremmo mai.

Che strana idea

nascosta tra le sensazioni che combattono per noi

E siamo qui, girando intorno ai nostri sguardi per guardarci un pІ di pi№,

senza parlare.

Ci ho messo poco per capire che

l’amore solo fantasia

e' quella favola che si racconta

a chi bambino non e’piu'

l’emozione che

si puІ tenere stretta

ma ti vola via

senza avvisarti mai…

mettiamo il caso che stasera

io potrei provarci insieme a te

sicuramente arriver il momento

che dovremmo dirci addio

perch verrano fuori

tutte quelle sciocche

incomprensioni e poi…

quante abitudini…

E siamo qui

tra i nostri corpi

questo muro di una finta calma e poi

dentro di noi

si acceso un fuoco di passione

e forse non si spegnera'

restiamo qui…

giocando sempre a nascodino

con le nostre identita'

senza parlare…

ci ho messo poco per capire che

l’amore solo fantasia

quella favola che si racconta

a chi bambino non piu'

e un emozione

che si puo tenere stretta

ma ti vola via

senza avvisarti mai…

mettiamo il caso che stasera

io potrei provarci insieme a te

sicuramente arriver il momento

che dovremo dirci addio

perch verrano fuori

tutte quelle sciocche

incompresioni e poi

quante abitudini

mettiamo il caso che stasera

io potrei provarci insieme a te'

sicuramente arrivera il momento

che dovremmo dirci addio

perch verrano fuori

tutte quelle sciocche

incompresioni e poi…

quante abitudini

Quante abitudini

incompresioni e poi…

incompresioni e poi…

incompresioni e poi

incompresioni e poi

quante abitudini

(Grazie a Napulitanboy per questo testo)

І ось ми тут,

дивлячись на низ слів

ті, які ми б ніколи не сказали.

Яка дивна ідея

прихований серед відчуттів, які борються за нас

І ось ми повертаємо очі, щоб ще трохи поглянути один на одного,

не розмовляючи.

Мені знадобилося трохи часу, щоб зрозуміти це

люблю тільки фантазію

це та казка, яка розповідається

тим, хто вже не дитина

емоція, що

можна міцно тримати

але воно відлітає

ніколи не попереджаючи...

скажімо це сьогодні ввечері

Я міг би спробувати це з вами

напевно прийде час

що ми повинні попрощатися

бо вони вийдуть

всі дурні

непорозуміння, а потім...

скільки звичок...

І ось ми тут

між нашими тілами

ця стіна удаваного спокою а потім

всередині нас

розгорівся вогонь пристрасті

а може й не згасне

давайте залишимося тут...

завжди грає в хованки

з нашими ідентичностями

не кажучи...

мені знадобилося небагато, щоб зрозуміти це

люблю тільки фантазію

та казка, що розповідається

кому більше не дитина

і емоція

що ти можеш міцно триматися

але воно відлітає

ніколи не попереджаючи...

скажімо це сьогодні ввечері

Я міг би спробувати це з вами

напевно прийде час

що нам доведеться попрощатися

бо вони вийдуть

всі дурні

непорозуміння, а потім

скільки звичок

скажімо це сьогодні ввечері

Я міг би спробувати це з тобою

напевно прийде час

що ми повинні попрощатися

бо вони вийдуть

всі дурні

непорозуміння, а потім...

скільки звичок

Скільки звичок

непорозуміння, а потім...

непорозуміння, а потім...

непорозуміння, а потім

непорозуміння, а потім

скільки звичок

(Дякую Napulitanboy за цей текст)