Lo Specchio Dei Pensieri - Gigi Finizio

Seduta sulla riva di questa mia coscienza

La malinconia far conto dei miei giorni

Comprese le esperienze di questa vita mia

Somiglia ad un gabbiano con le ali aperte lungo l’orizzonte

Abbraccia il cielo che e' sopra di me che affonda dentro lo scenario di un tramonto

Io che leggevo sempre ali di farfalla dentro gli occhi tuoi

Nutrivo la speranza che la tua pelle fosse solamente mia

Tu invece programmavi un’avventura un’altra storia senza me E il tuo profumo non mi va piu' via dalle lenzuola

Il mare aperto di un ricordo

Io senza di te fotografia di chi va via e nello specchio dei pensieri miei ti vedo ma non ti raggiungo mai

Faccio a pezzi la mia rabbia,

prendo a calci questa sabbia

se sapessi amare un’altra ti cancellerei dal tempo

Io senza di te seguo una via di periferia

Il cielo sta piangendo su di noi chissa' se sta bagnando gli occhi tuoi

Io ti cerco come un fiato che si perde contro un vetro

Sulla tela di un pittore che dipinge quello che non c’e'

L’amore ci abbandona e il vortice del tempo non ci avvolge piu'

Sperduti in quella sfera di un mondo capovolto che ci spinge gi?

Si perde la speranza di ritrovarti ancora nella vita mia

Forse eri solo la fotografia abbandonata nell’armadio dei ricordi

Io senza di te fotografia di chi va via

il cielo sta piangendo su di noi

Chiss?

se sta bagnando gli occhi tuoi

Io ti cerco come un fiato che si perde contro un vetro

Sulla tela di un pittore che dipinge quello che non c’e'.

Сидячи на березі цієї моєї совісті

Меланхолія врахувати мої дні

Включно з переживаннями цього мого життя

Він схожий на чайку з розправленими крилами вздовж горизонту

Обійми небо наді мною, занурюючись у краєвид заходу сонця

Я, який завжди читав крила метелика в твоїх очах

Я дорожив надією, що твоя шкіра була тільки моя

Натомість ти планував пригоду, іншу історію без мене І твої парфуми більше не залишають простирадла

Відкрите море пам'яті

Без тебе я фотографую тих, хто відходить, і в дзеркалі своїх думок я бачу тебе, але я ніколи не досягаю тебе

Я розриваю свій гнів

Я штовхаю цей пісок

якби я знав, як любити іншого, я б стер тебе з часу

Без вас я йду заміською вулицею

Небо плаче над нами хтозна, чи мочить очі

Шукаю тебе, як подих, що губиться на склі

На полотні живописця, який малює те, чого немає

Любов покидає нас і вихор часу більше не огортає нас

Загублені в цій сфері перевернутого світу, який штовхає нас вниз?

Ми втрачаємо надію знову знайти тебе в своєму житті

Можливо, це була просто залишена в гардеробі спогадів фотографія

Без тебе я фотографую тих, хто йде

небо плаче над нами

Хто знає?

якщо він мочить очі

Шукаю тебе, як подих, що губиться на склі

На полотні живописця, який малює те, чого немає.