Степь да степь кругом - Георгий Виноградов

Степь да степь кругом,

Путь далек лежит,

В той степи глухой

Умирал ямщик.

И, набравшись сил,

Чуя смертный час,

Он товарищу

Отдавал наказ:

«Ты, товарищ мой,

Не попомни зла —

В той степи глухой

Схорони меня.

Ты лошадушек

Сведи к батюшке,

Передай поклон

Родной матушке.

А жене скажи

Слово прощальное,

Передай кольцо

Обручальное.

Да скажи ты ей —

Пусть не печалится,

Пусть с другим она

Обвенчается.

Про меня скажи,

Что в степи замерз,

А любовь её

Я с собой унес".

Степ та степ навколо,

Шлях далекий лежить

У тому степу глухому

Вмирав ямщик.

І, набравшись сил,

Відчуваючи смертну годину,

Він товаришу

Віддавав наказ:

«Ти, товаришу мій,

Не пом'ятай зла —

У тому степу глухому

Поховай мене.

Ти конячок

Зведи до батюшки,

Передай уклін

Рідній матінці.

А дружині скажи

Слово прощальне,

Передай кільце

Обручка.

Так, скажи ти, їй —

Нехай не засмучується,

Нехай із іншим вона

Повінчується.

Про мене скажи,

Що в степу замерз,

А любов її

Я з собою забрав'.