Уралочка - Георгий Виноградов, Арам Ильич Хачатурян

Моя подружка дальняя, как елочка в снегу,

Ту елочку-уралочку забыть я не могу.

Давно ушел я из дому, но помню до сих пор

Ее совсем особенный уральский разговор.

Письмо моей уралочки попробуй-ка пойми:

На фронт прислала валенки, а пишет мне:"Пимы".

На каждом слове «токает»: все «то», да"то", да «то»,

Зато такого токаря не видывал никто.

Моей далекой весточке не так легко дойти,

Но ты, моя невесточка, работай, не грусти.

А если встанет в горлышке непрошенный комок-

Ну что ж, моя уралочка, поплачь и ты чуток.

Но дело наше верное, не стоит слезы лить!

Свободные, счастливые, сто лет мы будем жить.

Приду-сыграем свадебку, по чарке разопьем,

И вскоре сыну имечко придумаем вдвоем.

Моя подружка далека, як ялинка в снігу,

Ту ялинку-уралочку забути я не можу.

Давно пішов я здому, але пам'ятаю досі

Її дуже особлива уральська розмова.

Лист моєї уралочки спробуй зрозумій:

На фронт прислала валянки, а пише мені: "Піми".

На кожному слові «токає»: все «то», так «то», так «то»,

Зате такого токаря не бачив ніхто.

Моїй далекій вісточці не так легко дійти,

Але ти, моя невісточко, працюй, не сумуй.

А якщо встане в шийку непроханий грудок-

Ну, що, моя уралочка, поплач і ти трохи.

Але справа наша вірна, не варто сльози лити!

Вільні, щасливі, сто років ми будемо жити.

Прийду-зіграємо весілля, по чарці розіп'ємо,

І незабаром синові імечко придумаємо вдвох.