Люблю - Георгий Виноградов

Вдыхая розы аромат,

Тенистый вспоминаю сад,

И слово нежное «люблю»,

Что вы сказали мне тогда

Зажгли вы вдруг во мне любовь,

Ушли и не вернулись вновь,

Но слово нежное «люблю»

Я не забуду никогда

Моя любовь — не струйка дыма,

Что тает вдруг в сиянье дня.

А вы прошли с улыбкой мимо

И не заметили меня

Вам возвращая ваш портрет,

Я о любви вас не молю,

В моем письме упрека нет,

Я вас по-прежнему люблю

Моя любовь — не струйка дыма,

Что тает вдруг в сиянье дня.

А вы прошли с улыбкой мимо

И не заметили меня

Вам возвращая ваш портрет,

Я о любви вас не молю,

В моем письме упрека нет,

Я вас по-прежнему люблю

Вдихаючи троянди аромат,

Тінистий згадую сад,

І слово ніжне «люблю»,

Що ви сказали мені тоді

Запалили ви раптом у мені кохання,

Пішли і не повернулися знову,

Але слово ніжне «люблю»

Я не забуду ніколи

Моє кохання — не струмок диму,

Що тане раптом у сяйво дня.

А ви пройшли з посмішкою повз

І не помітили мене

Вам повертаючи ваш портрет,

Я о любові вас не благаю,

У моєму листі докору немає,

Я вас як і раніше люблю

Моє кохання — не струмок диму,

Що тане раптом у сяйво дня.

А ви пройшли з посмішкою повз

І не помітили мене

Вам повертаючи ваш портрет,

Я о любові вас не благаю,

У моєму листі докору немає,

Я вас як і раніше люблю