Не отвечай - Гарик Сукачёв

Лбом в снег, щекой на рельс,

День шёл, два спал, три выл, не лезь.

Лестницей шпал, всё вкривь, как есть.

Лет не считал, всей кровью губ вмерзая в рельс.

И даль не та, и грусть.

Встаю, где спал.

Где встал, валюсь.

Время без ног, с ногами дрянь.

Свист, это вдох, по венам ток, забудь, не встань.

Пыль слов, нет снов, тень лет.

День дрём, два пьём, три рвём, но прём.

Что ни вопрос, один ответ.

Давай умрём, одни вдвоём, одни…

Путь был, но пыл стёрт в пыль,

В день встал, в два встыл, в три всё забыл,

Камни во рту, червяк в уме,

Вижу плиту, где я под ней, где ты на мне.

Лбом у сніг, щокою на рейку,

День йшов, два спав, три вив, не лізь.

Сходами шпал, все криво, як є.

Літ не рахував, всією кров'ю губ вмерзаючи в рейку.

І далечінь не та, і сум.

Встаю, де спав.

Де встав, валюсь.

Час без ніг, з ногами погань.

Свист, це вдих, повен струм, забудь, не встань.

Пил слів, немає снів, тінь років.

День дрімає, два п'ємо, три рвемо, але прім.

Що не питання, одна відповідь.

Давай помремо, одні вдвох, одні…

Шлях був, але пил стертий в пил,

Вдень встав, у два встиг, утри все забув,

Камені в роті, черв'як в розумі,

Бачу плиту, де я під нею, де ти на мені.