Осень - Гарик Сукачёв

Осень — она не спросит,

Осень — она придёт.

Осень немым вопросом

В синих глазах замрёт.

Осень дождями ляжет,

Листьями заметёт…

По опустевшим пляжам

Медленно побредёт.

Может быть, не заметишь

Рыжую грусть листвы,

Может быть, мне ответишь,

Что вспоминаешь ты?

Или вот это небо,

Синее, как вода…

Где ты ни разу не был,

Не приходил сюда?

Пусть тебе снится лето,

Я тебе улыбнусь.

И под бровями где-то

Чуть притаилась грусть.

Где-то под сенью вёсен

Кто-нибудь загрустит…

Молча ложится осень

Листьями на пути…

Ведь осень — она не спросит,

Осень — она придёт.

Осень — она вопросом

В синих глазах замрёт.

Осень дождями ляжет,

Листьями заметёт…

По опустевшим пляжам

Медленно побредёт…

По опустевшим пляжам

Медленно побредёт…

По опустевшим пляжам

Медленно побредёт.

Осінь - вона не спитає,

Осінь — вона прийде.

Осінь німим питанням

У синіх очах замре.

Осінь дощами ляже,

Листям помітить…

По спустілих пляжах

Повільно побреде.

Можливо, не помітиш

Рудий смуток листя,

Може, мені відповісти,

Що ти згадуєш?

Або ось це небо,

Синє, як вода.

Де ти ні разу не був,

Не приходив сюди?

Нехай тобі сниться літо,

Я тебе посміхнуся.

І під бровами десь

Трохи причаївся смуток.

Десь під покровом весен

Хтось засумує…

Мовчки лягає осінь

Листям на шляху…

Адже осінь — вона не спитає,

Осінь — вона прийде.

Осінь - вона питанням

У синіх очах замре.

Осінь дощами ляже,

Листям помітить…

По спустілих пляжах

Повільно побреде.

По спустілих пляжах

Повільно побреде.

По спустілих пляжах

Повільно побреде.