Ольга - Гарик Сукачёв, Неприкасаемые

Бей, бей, проруха-судьба,

Разбуди слов рябиновый слог.

Постучи в дверь.

Пораскинь снег

По лесам вех,

Да по полям рек.

Кто-то не волен зажечь свет.

Кто-то не в силах сказать "нет".

Радугою стелется судьба-змея,

Пожирает хвост, а в глазах - лед,

А в груди - страх, а в душе - тоска.

Больно ей, больно, да иначе нельзя.

Но только вей, бей, проруха-судьба,

Разбуди слов рябиновый слог.

Постучи в дверь,

Пораскинь снег

По лесам вех,

Да по полям рек.

Я так хочу притаиться на твоем плече,

Рассказать слов, рассказать дум.

В карманах порыться и достать лед.

Охладить лоб, охладить лоб.

Тикают часики: динь-дон,

Да только стоп, звон там за седою горой.

Льется водица по траве век,

По тебе и по мне, да по нам с тобой.

Вей, бей, проруха-судьба,

Разбуди слов рябиновый слог.

Постучи в дверь,

Пораскинь снег

По лесам вех,

Да по полям рек.

Бий, бий, проруха-доля,

Розбуди слів горобиновий склад.

Постукай у двері.

Пораскинь сніг

По лісах віх,

Та по полях річок.

Хтось не вільний запалити світло.

Хтось не в змозі сказати "ні".

Райдугою стелиться доля-змія,

Пожирає хвіст, а в очах – лід,

А в грудях – страх, а в душі – туга.

Боляче їй, боляче, та інакше не можна.

Але тільки вей, бий, проруха-доля,

Розбуди слів горобиновий склад.

Постукай у двері,

Пораскинь сніг

По лісах віх,

Та по полях річок.

Я так хочу причаїтися на твоєму плечі,

Розповісти слова, розповісти дум.

У кишенях поритися і дістати лід.

Охолодити лоба, охолодити лоба.

Тикає годинник: дінь-дон,

Та тільки стоп, дзвін там за сивою горою.

Вода ллється по траві повік,

По тобі і мені, та нам з тобою.

Вей, бий, проруха-доля,

Розбуди слів горобиновий склад.

Постукай у двері,

Пораскинь сніг

По лісах віх,

Та по полях річок.