Когда мы покидали свой любимый край - Гарик Сукачёв

Когда мы покидали свой родимый край

И молча уходили на восток,

Над тихим Доном, под старым кленом

Маячил долго твой платок.

Над тихим Доном, под старым кленом

Маячил долго твой платок.

Я не расслышал слов твоих, любовь моя,

Но знал, что будешь ждать меня в тоске.

Не лист багряный, а наши раны

Горели на речном песке.

Не лист багряный, а наши раны

Горели на речном песке.

Изрытая снарядами стонала степь,

Стоял над Сталинградом чёрный дым.

И долго-долго у грозной Волги

Мне снился Дон и ты над ним.

И долго-долго у грозной Волги

Мне снился Дон и ты над ним.

Сквозь бури и метелицы пришел февраль,

Как праздник, завоеванный в бою,

И вот мы снова у стен Ростова,

В родимом дорогом краю.

И вот мы снова у стен Ростова,

В родимом дорогом краю.

Так здравствуй, поседевшая любовь моя!

Пусть кружится и падает снежок

На берег Дона, на ветки клена,

На твой заплаканный платок.

На берег Дона, на ветки клена,

На твой заплаканный платок.

Опять мы покидаем свой родимый край,

Не на Восток, на Запад мы идем.

К днепровским кручам,

К пескам сыпучим,

Теперь и на Днепре наш дом.

К днепровским кручам,

К пескам сыпучим,

Теперь и на Днепре наш дом.

Коли ми залишали свій рідний край

І мовчки йшли на схід,

Над тихим Доном, під старим кленом

Маячив довго твою хустку.

Над тихим Доном, під старим кленом

Маячив довго твою хустку.

Я не чув слів твоїх, любов моя,

Але знав, що чекатимеш мене в сумі.

Не лист багряний, а наші рани

Горіли на річковому піску.

Не лист багряний, а наші рани

Горіли на річковому піску.

Виритий снарядами стогнав степ,

Стояв над Сталінградом чорний дим.

І довго-довго у грізної Волги

Мені снився Дон і ти над ним.

І довго-довго у грізної Волги

Мені снився Дон і ти над ним.

Крізь бурі та метелиці прийшов лютий,

Як свято, завойоване в бою,

І ось ми знов у стін Ростова,

У рідному дорогому краю.

І ось ми знов у стін Ростова,

У рідному дорогому краю.

Так привіт, посивіла любов моя!

Нехай паморочиться і падає сніжок

На берег Дону, на гілки клена,

На твій заплаканий хустку.

На берег Дону, на гілки клена,

На твій заплаканий хустку.

Знову ми залишаємо свій рідний край,

Не на Схід, на Захід ми ідемо.

До дніпровських круч,

До пісків сипучим,

Тепер і на Дніпрі наш будинок.

До дніпровських круч,

До пісків сипучим,

Тепер і на Дніпрі наш будинок.