Гибель «Курска» - Гарик Сукачёв

Они вышли из порта, только глянул рассвет,

Море нежилось тихим прибоем.

Только чайки л чём-то кричали им вслед,

И тревожно кружили над морем.

Лодка шла на норд-вест, на намеченный курс,

Выполнять боевую работу.

И на солнце сверкая грозным именем «Курск»,

Уходила в глубокую воду.

Чёрные ленты, а них якоря,

Любят матросы, знают моря,

Прямо за бортом в дымке морской,

За горизонтом берег родной.

Но внезапно беда, и спасения нет,

Страшный взрыв, тьма, заклинило люки,

Лишь отчаянно бьётся девятый отсек,

Издавая прощальные звуки.

Не спастись нам, ребята, больше воздуха нет,

Нас раздавит сейчас перегрузка.

Так услышьте ж, кто может, последний привет,

От матросов погибшего «Курска».

Водные толщи рушат наш борт,

Прощайте навеки, дом наш и порт,

Чайка печально над морем кружит,

Наша подлодка здесь не лежит.

Где чайка печально над морем кружит,

Наша подлодка здесь не лежит.

Передайте же волны родной стороне

И морскому андреевскому флагу,

Хоть погибли мы здесь на безжалостном дне,

Но мы помнили нашу присягу.

Передайте любимым, родным и друзьям,

Что мы отдали все наши силы.

И теперь наша лодка достанется нам,

Обелиском и братской могилой.

Наша лодка вовеки останется нам

Обелиском и братской могилой.

Чёрные ленты, а них якоря,

Любят матросы, знают моря,

Где-то за бортом в дымке морской,

За горизонтом берег родной.

Вони вийшли з порту, тільки глянув світанок,

Море ніжилося тихим прибоєм.

Тільки чайки лише кричали їм услід,

І тривожно кружляли над морем.

Човен йшов на норд-вест, на намічений курс,

Виконувати бойову роботу.

І на сонце виблискуючи грізним ім'ям «Курськ»,

Йшла в глибоку воду.

Чорні стрічки, а них якоря,

Люблять матроси, знають моря,

Прямо за бортом у димку морський,

За горизонтом берег рідний.

Але раптово біда, і порятунку немає,

Страшний вибух, темрява, заклинило люки,

Лише відчайдушно б'ється дев'ятий відсік,

Видаючи прощальні звуки.

Не врятуватися нам, хлопці, більше повітря немає,

Нас розчавить зараз перевантаження.

Так почуйте ж, хто може, останній привіт,

Від матросів загиблого «Курська».

Водні товщі руйнують наш борт,

Прощайте навіки, дім наш і порт,

Чайка сумно над морем кружляє,

Наш підводний човен тут не лежить.

Де чайка сумно над морем кружляє,

Наш підводний човен тут не лежить.

Передайте ж хвилі рідній стороні

І морського андріївського прапора,

Хоч загинули ми тут на безжальному дні,

Але ми пам'ятали нашу присягу.

Передайте улюбленим, рідним та друзям,

Що ми віддали всі наші сили.

І тепер наш човен дістанеться нам,

Обеліском та братською могилою.

Наш човен навіки залишиться нам

Обеліском та братською могилою.

Чорні стрічки, а них якоря,

Люблять матроси, знають моря,

Десь за бортом у димку морський,

За горизонтом берег рідний.