Долго-долго - Гарик Сукачёв

Долго, долго, долго пляшет огонёк,

Только, только, только между двух дорог.

Глаз твоих прекрасных звонкие лучи,

Светят ясно-ясно ветреной ночи.

Что со мною будет?

Будет что с тобой?

Что нам скажут люди, милый ангел мой?

До самозабвенья, до земли сырой,

До изнеможенья болен я тобой.

Где смеются боги,

Там демоны грустят.

Две сошлись дороги,

Где встретил я тебя!

Медью раскалённой,

Кровь кипит в груди.

Стану приручённый,

Будь!

Не уходи!

Смерть, бери, не трушу, ведь жизнь дана одна,

Но не трогай душу, в ней живёт она.

Глаз её прекрасных звонкие лучи,

Ясно, ясно, ясно светят мне в ночи.

Ясно, ясно, ясно, ясно светят мне в ночи.

Где смеются боги,

Там демоны грустят.

Две сошлись дороги,

Где встретил я тебя!

Медью раскалённой,

Кровь кипит в груди.

Стал я приручённый,

Будь!

Не уходи!

Я стану приручённый,

Будь!

Не уходи!

Довго, довго, довго танцює вогник,

Тільки, тільки між двома дорогами.

Око твоїх прекрасних дзвінкі промені,

Світлять ясно-ясно вітряної ночі.

Що зі мною буде?

Буде що з тобою?

Що нам скажуть люди, любий янголе мій?

До самозабуття, до землі сирої,

До знемоги хворий я тобою.

Де сміються боги,

Там демони сумують.

Дві зійшлися дороги,

Де я зустрів тебе!

Міддю розпеченою,

Кров кипить у грудях.

Стану приручений,

Будь!

Не йди!

Смерть, бери, не трушу, адже життя дане одне,

Але не чіпай душу, в ній живе вона.

Око її прекрасних дзвінких променів,

Ясно, ясно, ясно світять мені вночі.

Ясно, ясно, ясно, ясно світять мені вночі.

Де сміються боги,

Там демони сумують.

Дві зійшлися дороги,

Де я зустрів тебе!

Міддю розпеченою,

Кров кипить у грудях.

Став я приручений,

Будь!

Не йди!

Я стану приручений,

Будь!

Не йди!