Постскриптум - galat

В моей душе идет ливень

Я дышу в этой воде спокойно, словно амфибия

И не нужен зонт-дождевик мне

Я не пытаюсь что-то менять и меняться, взял и просто смирился

Спроси любого, кто знает давно так меня хорошо

Им не приятель я сторонний не хотят быть со мной

Я сам себя ненавижу, блять, хоть нажимай на курок!

В моей бошке эта опухоль под названием «мозг»

Я печатаю текст все хуже с каждой минутой

Как я вообще попадаю по буквам

Наступаю на лужи, промокаю, и хуй с ним

Я из воды, из пустоты, меня не существует

Психиатр сказал: «проблемы лишь в голове»

Я то думал, что в руках, мудак отдай мне деньги

Я заработал их трудом, мне не дал их отец

Как и заботу, воспитание и нормального детства

Дети — цветы жизни, мама мне говорила,

Но цветы жизни мои растут на могилах

Еще в детстве далеком я мечтал оставить постскриптум

Чтобы после меня слова мои жили и жили

Дети — цветы жизни, мама мне говорила,

Но цветы жизни мои растут на могилах

Еще в детстве далеком я мечтал оставить постскриптум

Чтобы после меня слова мои жили и жили

Я сам с собою долго спорил

Мне друг сказал, мол я немного болен

Мол я того немного, какой в пизду немного

Я ушел в себя так далеко, что не поможет компас

Мне найти домой дорогу, да я шел по звездам

Обжигая стопы ног и мог забить, но кто бы вспомнил

О том, что ранит сердце, о том, что я не вечен

«Эй, Галат, в пизду твои страдания, подавай-ка версус!»

Можешь меня не слушать, я заигрался в баттлы

Знай, за ареной цирка клоуны всегда печальны

Я так устал от фарса, на меня давит вакуум

Как хорошо, что выпал шанс мне с вами попрощаться

И мне не надо лишних слов

Я и так вижу насквозь этот мир и его наживое

Мой юный друг, запомни:

«Что не боится смерти, то от чего век погиб душою»

Дети — цветы жизни, мама мне говорила,

Но цветы жизни мои растут на могилах

Еще в детстве далеком я мечтал оставить постскриптум

Чтобы после меня слова мои жили и жили

Дети — цветы жизни, мама мне говорила,

Но цветы жизни мои растут на могилах

Еще в детстве далеком я мечтал оставить постскриптум

Чтобы после меня слова мои жили и жили

У моїй душі йде злива

Я дихаю в цій воді спокійно, наче амфібія

І не потрібна парасолька-дощовик мені

Я не намагаюся щось змінювати і змінюватися, взяв і просто змирився

Запитай будь-кого, хто знає давно так мене добре

Їм не приятель я сторонній не хочуть бути зі мною

Я сам себе ненавиджу, блювати, хоч натискай на курок!

У моїй бошці ця пухлина під назвою «мозок»

Я друкую текст все гірше з кожною хвилиною

Як я взагалі потрапляю по літерах

Наступаю на калюжі, промокаю,і хуй з ним

Я з води, з порожнечі, мене не існує

Психіатр сказав: «Проблеми лише в голові»

Я то думав, що в руках, мудак віддай мені гроші

Я заробив їх трудом, мені не дав їх батько

Як і турботу, виховання та нормального дитинства

Діти — квіти життя, мама мені говорила,

Але квіти життя мої ростуть на могилах

Ще в дитинстві далекому я мріяв залишити постскриптум

Щоб після мене слова мої жили і жили

Діти — квіти життя, мама мені говорила,

Але квіти життя мої ростуть на могилах

Ще в дитинстві далекому я мріяв залишити постскриптум

Щоб після мене слова мої жили і жили

Я сам з собою довго сперечався

Мені друг сказав, мовляв я трохи хворий

Мовляв я того трохи, який у пізду трохи

Я пішов у себе так далеко, що не допоможе компас

Мені знайти додому дорогу, так я йшов по зірках

Обпалюючи стопи ніг і міг забити, але хто б згадав

Про те, що ранить серце, про те, що я не вічний

«Гей, Галат, в пизду твої страждання, подавай-но версус!»

Можеш мене не слухати, я загрався в батли

Знай, за ареною цирку клоуни завжди сумні

Я так втомився від фарсу, на мене тисне вакуум

Як добре, що випав шанс мені з вами попрощатися

І мені не треба зайвих слів

Я і так бачу наскрізь цей світ і його наживе

Мій юний друг, запам'ятай:

«Що не боїться смерті, то чого вік загинув душею»

Діти — квіти життя, мама мені говорила,

Але квіти життя мої ростуть на могилах

Ще в дитинстві далекому я мріяв залишити постскриптум

Щоб після мене слова мої жили і жили

Діти — квіти життя, мама мені говорила,

Але квіти життя мої ростуть на могилах

Ще в дитинстві далекому я мріяв залишити постскриптум

Щоб після мене слова мої жили і жили