Камнем - FRANKY

Я тонул в этом городе.

Пропадал в его холоде.

В отражениях улиц и витрин.

Я искал тебя столько лет.

На дороге, которой нет.

Но не смог, и всё так же был один.

Но каждой ночью, мне стало снится.

Что со мною что-то должно случится.

Я тогда, не знал, что будет впереди.

И опять в плену, этой пустоты.

Потому что со мной случилась ты.

На моём пути.

Камнем, ты с неба на землю упала.

Ко мне, ты в самое сердце попала.

И обожгла так сильно.

Жаром горячих крыльев.

Камнем, сгорая в слоях атмосферы.

Ко мне, ты словно комета летела.

Но обожгла так больно.

Той неземной любовью.

Я пытался тебя обнять.

Но тепло, твоего огня.

Оставляло ожоги на руках.

Я хотел, но не смог понять.

Что ты значила для меня.

Всё, что было останется в мечтах.

Но каждой ночью, мне стало снится.

Что со мною что-то должно случится.

Я тогда, не знал, что будет впереди.

И опять в плену, этой пустоты.

Потому что со мной случилась ты.

На моём пути.

Камнем, ты с неба на землю упала.

Ко мне, ты в самое сердце попала.

И обожгла так сильно.

Жаром горячих крыльев.

Камнем, сгорая в слоях атмосферы.

Ко мне, ты словно комета летела.

Но обожгла так больно.

Той неземной любовью.

В далёком космосе, среди туманных звёзд.

Ты вновь летишь туда, где проникаешь сквозь.

Холодные лучи, касаются сердец.

Пускай ты далеко, но остаешься здесь.

Камнем, ты с неба на землю упала.

Ко мне, ты в самое сердце попала.

И обожгла так сильно.

Жаром горячих крыльев.

Камнем, сгорая в слоях атмосферы.

Ко мне, ты словно комета летела.

Но обожгла так больно.

Той неземной любовью.

Я тонув у цьому місті.

Пропадав у його холоді.

У відбиття вулиць і вітрин.

Я шукав тебе стільки років.

На дорозі, якої немає.

Але не зміг, і все так же був один.

Але щоночі, мені стало снитися.

Що зі мною щось має статися.

Я, тоді, не знав, що буде попереду.

І знову в полоні, цієї порожнечі.

Тому що зі мною трапилася ти.

На моєму шляху.

Каменем, ти з неба на землю впала.

До мене, ти в серце потрапила.

І запекла так сильно.

Жаром гарячих крил.

Каменем, згоряючи в шарах атмосфери.

До мене, ти немов комета летіла.

Але обпекла так боляче.

Тією неземною любов'ю.

Я намагався тебе обійняти.

Але тепло, твого вогню.

Залишало опіки на руках.

Я хотів, але не зміг зрозуміти.

Що ти означала для мене.

Все, що було залишиться в мріях.

Але щоночі, мені стало снитися.

Що зі мною щось має статися.

Я, тоді, не знав, що буде попереду.

І знову в полоні, цієї порожнечі.

Тому що зі мною трапилася ти.

На моєму шляху.

Каменем, ти з неба на землю впала.

До мене, ти в серце потрапила.

І запекла так сильно.

Жаром гарячих крил.

Каменем, згоряючи в шарах атмосфери.

До мене, ти немов комета летіла.

Але обпекла так боляче.

Тією неземною любов'ю.

У далекому космосі, серед туманних зірок.

Ти знову летиш туди, де проникаєш крізь.

Холодні промені стосуються сердець.

Нехай ти, далеко, але залишаєшся тут.

Каменем, ти з неба на землю впала.

До мене, ти в серце потрапила.

І запекла так сильно.

Жаром гарячих крил.

Каменем, згоряючи в шарах атмосфери.

До мене, ти немов комета летіла.

Але обпекла так боляче.

Тією неземною любов'ю.