Les Sédiments - Françoise Hardy, Arthur H

Puisqu’il n’est plus question d’espoir

Même s’il n’est pas facile d’y croire

J’aimerais

Je voudrais

Ne plus jamais te voir dans le désespoir

Et quand tu retiens de l’histoire

Le chant du cygne, les chansons tristes

N’oublie pas

Souviens-toi

L’amour te trouvera même au fond du noir

Tu penses au sud de l’Italie

Il est une île où l’on oublie

Les souvenirs

Six pieds sous terre

Mais il faut revenir…

Il avançait si péniblement

Il en voulait même au firmament

Il avançait si péniblement

D’où vient ce sentiment?

J’ai l’idée qu’une fois dans le noir

Quand tu es là, quand tu es lasse

Cette lumière

N’est qu'à toi

Mais ton soleil hélas n’est que ta douleur

Ce que l’on fait n’est pas anodin

Ce qu’on omet, ça c’est certain

Tu ne fais rien

Donc tu n’es rien

Ce n’est pas un destin

Il avançait si péniblement

Qu’il en voulait même au firmament

Il avançait si péniblement

D’où vient ce sentiment?

La la la la la la la la la

La la la la la la la la la

La la la la la la la la la

D’où vient ces sédiments?

Comme il y a toujours un espoir

Que le pire n’est pas pour ce soir

Je voudrais

J’aimerais

À tout jamais te voir dans une autre histoire

Il avançait si péniblement

Qu’il accusait même le firmament

Il avançait si péniblement

D’où vient ce sentiment?

La la la la la la la la la

La la la la la la la la la

La la la la la la la la la

D’où vient ces sédiments?

La la la la la la la la la

La la la la la la la la la

La la la la la la la la la

L’amour trouve ses enfants…

Оскільки питання надії більше не стоїть

Навіть якщо в це нелегко повірити

я б хотів

я б хотів

Більше ніколи не бачити вас у розпачі

А коли згадаєш історію

Лебедина пісня, сумні пісні

Не забудь

Пам'ятайте

Любов знайде тебе навіть у темряві

Ви думаєте про південну Італію

Є острів, де ми забуваємо

Спогади

Шість футів під землею

Але ми повинні повернутися...

Він так болісно тягнувся

Він навіть обурювався небосводом

Він так болісно тягнувся

Звідки це відчуття?

У мене є думка, що раз у темряві

Коли ти тут, коли втомився

Це світло

тільки твоє

Але твоє сонце, на жаль, лише твій біль

Те, що ми робимо, не є тривіальним

Те, що ми пропускаємо, це точно

Ви нічого не робите

Тож ти ніщо

Це не доля

Він так болісно тягнувся

Що він навіть обурився небосводом

Він так болісно тягнувся

Звідки це відчуття?

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла

Звідки береться цей осад?

Ніби надія завжди є

Що найгірше не на сьогоднішній вечір

я б хотів

я б хотів

Назавжди побачимося в іншій історії

Він так болісно тягнувся

Що він навіть звинуватив небосхил

Він так болісно тягнувся

Звідки це відчуття?

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла

Звідки береться цей осад?

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла

Любов знаходить своїх дітей...