Il Mantello E La Spiga - Franco Battiato

Sotto l’ombra sospiravi

pastore di ombre e di sotterranei segreti

parlavi di una vita trascorsa.

Come sempre le foglie cadono d’autunno.

Intona i canti dei veggenti

cedi alla saggezza

alle scintille di fuochi ormai spenti,

regolati alle temperature e alle frescure delle notti:

lascia tutto e seguiti.

Guarda le distese dei campi, perditi in essi

e non chiedere altro.

Lasci un’orma attraverso cui tu stesso

ti segui nel tempo e ti riconosci.

Correvi con la biga nei circhi.

E fosti pure un’ape delicata,

il gentile mantello che coprì le spalle di qualcuno.

Lascia tutto e seguiti.

I tuoi occhi dunque trascorrono svagati

ed ozi come una spiga.

Come sempre le foglie cadono d’autunno.

Під тінню ти зітхнув

пастух тіней і таємних підземель

ти говорив про минуле життя.

Як завжди, восени опадає листя.

Співайте пісні провидців

піддатися мудрості

до іскор згаслих пожеж,

адаптований до температури та прохолоди ночей:

залишити все і слідувати.

Подивись на простори полів, заблукайся в них

і більше не питай.

Ви залишаєте слід, через який ви самі

ти слідуєш за собою з часом і впізнаєш себе.

Ви бігали з колісницями в цирках.

І ти теж була ніжною бджолою,

ніжний плащ, що прикривав чиїсь плечі.

Залиште все і слідуйте.

Тому ваші очі проходять повз неуважність

а ти бездіяльний, як вухо.

Як завжди, восени опадає листя.