Mesopotamia - Franco Battiato

Lo sai che più si invecchia

Più affiorano ricordi lontanissimi

Come se fosse ieri

Mi vedo a volte in braccio a mia madre

E sento ancora i teneri commenti di mio padre

I pranzi, le domeniche dai nonni

Le voglie e le esplosioni irrazionali

I primi passi, gioie e dispiaceri

La prima goccia bianca che spavento

E che piacere strano

E un innamoramento senza senso

Per legge naturale a quell’età

I primi accordi su di un organo da chiesa in sacrestia

Ed un dogmatico rispetto

Verso le istituzioni

Che cosa resterà di me?

Del transito terrestre?

Di tutte le impressioni che ho avuto in questa vita?

Mi piacciono le scelte radicali

La morte consapevole che si autoimpose Socrate

E la scomparsa misteriosa e unica di Majorana

La vita cinica ed interessante di Landolfi

Opposto ma vicino a un monaco birmano

O la misantropia celeste in Benedetti Michelangeli

Anch’io a guardarmi bene vivo da millenni

E vengo dritto dalla civiltà più alta dei Sumeri

Dall’arte cuneiforme degli Scribi

E dormo spesso dentro un sacco a pelo

Perché non voglio perdere i contatti con la terra

La valle tra i due fiumi della Mesopotamia

Che vide alle sue rive Isacco di Ninive

Che cosa resterà di noi?

Del transito terrestre?

Di tutte le impressioni che abbiamo in questa vita?

Знаєш, чим старше стаєш

З’являються більш далекі спогади

Ніби це було вчора

Іноді я бачу себе на маминих колінах

І досі чую ніжні зауваження мого батька

Обіди, неділі з бабусею і дідусем

Потяги та ірраціональні спалахи

Перші кроки, радощі та печалі

Перша біла крапля, яка мене лякає

І яка дивна насолода

Це безглузде закоханість

За природним законом у цьому віці

Перші акорди на церковному органі в захристії

І догматична повага

До установ

Що від мене залишиться?

З сухопутним транзитом?

З усіх вражень, які я мав у цьому житті?

Я люблю радикальні рішення

Самосвідома смерть Сократа

І загадкове та унікальне зникнення Майорани

Цинічне й цікаве життя Ландольфі

Навпроти, але близько до бірманського ченця

Або небесна мізантропія у Бенедетті Мікеланджелі

Виглядаю добре, я теж живу тисячоліттями

А я походжу прямо з вищої цивілізації шумерів

З клинописного мистецтва книжників

А я часто сплю в спальному мішку

Тому що я не хочу втрачати зв’язок із землею

Долина між двома річками Месопотамії

Хто бачив Ісаака з Ніневії на її берегах

Що залишиться від нас?

З сухопутним транзитом?

З усіх вражень, які ми маємо в цьому житті?