A La Memoria De Giulia - Franco Battiato

La cama de niquel donde me esperabas de muy joven

El radiogramófono que cogía todo

Cuando te llevaba a aquel café

«Traiga fresas con nata» decía

Y soberbio te miraba mientras el otro

Se giraba haciendo muecas

Mofándose de mí

Aquella foto que llevaba siempre encima

Antes que un cajón la guardase y desluciese

Supe así de tu muerte

Y recordé cada rizo

Y en tu semblante la suerte

Mi memoria saca fuera recuerdos de un sombrero

Sin que yo pueda elegir los que quiero

He tenido alegrías.

A veces

Nos dormíamos los tres

Yo, tu madre y tú en la misma cama

Cuanta inocencia, que santa Trinidad

Era un gesto de afecto y de respeto

¡Oh memoria!

Porque me engañas

Porque como si fuese viento

Me echas este polvo hacia mis ojos;

Acariciaba tus rodillas

Y tu corazón reía satisfecho

He tenido alegrías, sí

Te recuerdo así, mi pobre Giulia

Clara y risueña

Impaciente me esperaba la vida

Y el viento muy leve de mañana

Se llevaba cada cosa

Tenía diecisiete años

Нікелеве ліжко, де ти чекав мене, коли був дуже молодим

Радіограмофон, який забрав усе

Коли я відвів тебе до того кафе

«Принеси полуницю та вершки», — було написано

І гордо дивився на тебе, поки інший

Він обернувся, роблячи гримаси

знущатися з мене

Це фото, яке я завжди носив із собою

Перед шухлядою тримав його і потьмянів

Я так знав про твою смерть

І я запам’ятав кожен завиток

І на твоєму обличчі удача

Моя пам'ять викликає спогади про капелюх

Не маючи можливості вибрати ті, які я хочу

У мене були радощі.

Іноді

Ми втрьох спали

Я, твоя мама і ти в одному ліжку

Скільки невинності, та свята Трійця

Це був жест прихильності та поваги

о пам'ять!

Обдурити мене, тому що

Бо ніби вітер

Ти кидаєш цей порошок мені в очі;

пестив твої коліна

І твоє серце задоволено засміялося

У мене були радощі, так

Я пам’ятаю тебе такою, моя бідолашна Джулія

Ясна та усміхнена

Я з нетерпінням чекав свого життя

І дуже легкий вітер завтрашнього дня

Він все забрав

Мені було сімнадцять