Nobleza de Arrabal - Francisco Canaro

En un ranchito de Alsina

tengo el hogar de mi vida,

con cerco de cina-cina

y corredor de glicinas.

Hay un aljibe pintado,

bajo un parral de uva rosa,

y una camelia mimosa

temblando sobre el brocal.

Y allí también estás frisón

y eres mi lujo de cuarteador.

Rocín feliz, de crin azul,

famoso por todo el sur.

Cuando el domingo asolea

por no hacer de perezoso,

traigo el balde desde el pozo

y refresco el corredor.

Y aprovechando el fresquito

me siento bajo la parra

y al compás de mi guitarra

canto décimas de amor.

En mi ranchito de Alsina

paso tranquilo las horas,

junto al amor de la china,

que me respeta y me adora.

Y, entre su amor y las cosas

que adornan toda mi suerte,

temo, nomás, que la muerte

me saque de ese rincón.

На маленькому ранчо в Альсіні

У мене є дім мого життя,

з цина-циною огорожею

і коридор гліцинії.

Є розписана цистерна,

під виноградною лозою рожевого винограду,

і м'яка камелія

тремтіння на узбіччі.

А ось ти ще й фризький

а ти мій розкішний інтендант.

Щаслива нагайка, з синьою гривою,

відомий на всьому півдні.

Коли неділя сонячна

за те, що не лінивий,

Я приношу відро з криниці

і оновити коридор.

І скориставшись прохолодою

Сиджу під лозою

і в такт моєї гітари

Я співаю десяті долі кохання.

На моєму маленькому ранчо в Альсіні

Проводжу години тихо,

разом з любов'ю до Китаю,

хто мене поважає і обожнює.

І між його любов’ю та речами

що прикрашає всю мою удачу,

Я боюся тільки цієї смерті

витягни мене з того кутка.