Tu sonrisa inolvidable - Fito Paez

Vamos a caminar por el Retiro

Vamos que hoy en Madrid hay rico frío

Vamos que estoy ansioso por jugar y hablar contigo

Vamos que se agradece tu elegancia

Tus ojos trashumantes, tu fragancia

Vamos y no le demos al final tanta importancia

Vamos al sol, así, por Castellana

Que nos abrigue el cielo y la mañana

Algo quedó pendiente aquella vez

Algo que no se explica con palabras

Sigo sobre la idea del destino

Con Las Mil y Una Noche no termino

Esto de traducir nunca paga bien, pero me rio

Estoy hablando solo como antes

Que fue de tus hermanas, de tu madre

Estoy un poco loco excúsame, por agobiarte

Vamos al sol, así, por Castellana

Que nos abrigue el cielo y la mañana

Algo quedó pendiente, ya no se

Déjame que te vea, qué muchacha

Vamos a hablar de estilos, de Bresson

De los indios ranqueles, de tú y yo

De lo que nos pasó esa madrugada

Y ese beso de papel, me equivoqué, qué voy a hacer

Me veo tan sonzo, me veo tan tonto

Irme del pueblo a leer y vivir solo

Y te soñé y te pensé

En bibliotecas, en hoteles desvarié

No conocí otra mujer

Con esa diáfana mirada y esa piel

Y me escribiste las postales argentinas

Y aunque nunca fuiste mía, estuve cerca aquella vez

Y hoy que los huesos crujen por las humedades

Tu sonrisa inolvidable me hizo tanto, tanto bien

Y me marché, y te soñé y te pensé

En bibliotecas, en hoteles desvarié

No conocí otra mujer

Con esa diáfana mirada y esa piel

Y me escribiste las postales argentinas

Y aunque nunca fuiste mía, estuve cerca aquella vez

Y hoy que los huesos crujen por las humedades

Tu sonrisa inolvidable me hizo tanto, tanto bien

Y me marché

Пройдемося Ретіро

Давай, сьогодні в Мадриді дуже холодно

Давай, я з нетерпінням чекаю пограти та поговорити з тобою

Давай, твою елегантність цінують

Твої неймовірні очі, твій аромат

Давай і не будемо надавати кінця так великого значення

Ходімо до сонця, ось так, від Кастеллани

Нехай небо і ранок прихистить нас

На той час щось чекало

Те, що неможливо пояснити словами

Я дотримуюся ідеї долі

З Тисячою і однією ніччю я не закінчую

Цей переклад ніколи не оплачується добре, але я сміюся

Я говорю так само, як і раніше

Що сталося з твоїми сестрами, твоєю матір'ю

Я трохи божевільний, вибачте, що обтяжував вас

Ходімо до сонця, ось так, від Кастеллани

Нехай небо і ранок прихистить нас

Щось було в очікуванні, я вже не знаю

Дай мені побачити тебе, яка дівчина

Поговоримо про стилі, про Брессона

Про індіанців Ранкель, про вас і мене

Про те, що сталося з нами того ранку

І той паперовий поцілунок, я помилився, що я буду робити

Я виглядаю таким дурним, я виглядаю таким дурним

Залиште місто читати і жити на самоті

І я мріяв про тебе і думав про тебе

У бібліотеках, в готелях я марив

Іншої жінки я не знав

З цим прозорим виглядом і цією шкірою

А ти написав мені аргентинські листівки

І хоча ти ніколи не був моїм, я тоді був поруч

А сьогодні, що кістки скриплять від вологи

Ваша незабутня посмішка зробила мені так багато, стільки добра

І я пішов, і я мріяв про тебе, і я думав про тебе

У бібліотеках, в готелях я марив

Іншої жінки я не знав

З цим прозорим виглядом і цією шкірою

А ти написав мені аргентинські листівки

І хоча ти ніколи не був моїм, я тоді був поруч

А сьогодні, що кістки скриплять від вологи

Ваша незабутня посмішка зробила мені так багато, стільки добра

і я пішов